Лоран Гунель - Бог завжди подорожує інкогніто

Здесь есть возможность читать онлайн «Лоран Гунель - Бог завжди подорожує інкогніто» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Бог завжди подорожує інкогніто: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Бог завжди подорожує інкогніто»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Як не пропустити в житті ті можливості, які воно нам пропонує? Знайти своє призначення й зробити реальністю найзаповітніші та найсміливіші мрії? Шлях до самореалізації та самовдосконалення відкритий кожному, треба лише обрати вірний напрямок. На відміну від інших книжок із психології саморозвитку, бестселер Лорана Гунеля не перелік правил і вправ, а захоплива розповідь про історію життя паризького юнака, до якої хочеться приєднатися! Повне інтриги й пригод, це керівництво з пошуку свого місця в житті, боротьби зі страхами й комплексами за особисте щастя та професійний успіх! Поради й завдання, які даватиме врятованому на межі відчаю Алану його таємничий наставник, — універсальна та ефективна методика розвитку особистості від відомого психолога й письменника.

Бог завжди подорожує інкогніто — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Бог завжди подорожує інкогніто», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Я знову вліз в інтернет і заходився шукати статті журналіста з Monde , ім’я якого вилетіло в мене з пам’яті. Цей журналіст більше за інших наводив факти, що стосуються вбивства. Я згадав, що він давав такі подробиці про метод Дубровського і такі відомості про нього самого, ніби був із ним особисто знайомий. Із ним треба було обов’язково поговорити.

Статтю я знайшов швидко. Автора звали Жан Калак. Що ж, не зволікатиму: я взявся за телефон.

— Вітаю, я розшукую журналіста, який працював у Monde в сімдесяті роки, не знаю, чи працює він тепер...

— Як його ім’я?

— Жан Калак.

— Як ви сказали?

— Калак. Жан Калак.

— Ніколи не чула. Я вже вісім років тут працюю... Імовірно, ваш знайомий давно звільнився!

— Він не мій знайомий, але мені будь-що треба його розшукати. Це дуже важливо. А є там хто-небудь, хто його знав і зберіг його координати?

— Звідки ж я знаю? Хіба ж я буду бігати по всіх поверхах.

— Але ви, напевно, знаєте, хто був тоді головним редактором. Може, він би мені зарадив...

Сопіння в слухавці.

— Якого року, ви кажете?

— Тисяча дев’ятсот сімдесят шостого.

— Не кладіть слухавку...

У рурці залунала джазова мелодія на саксофоні. Вона грала так довго, що я вже засумнівався, чи не забули про мене.

— Я дам вам його телефон, але жодних гарантій, що він правильний. Я вже давно втратила з ним контакт. Раймон Верже, нуль один, сорок сім, двадцять...

— Зачекайте, я записую... Раймон Верже, нуль один, сорок...

— Сорок сім, двадцять вісім, одинадцять, нуль три.

— Прекрасно! Щиро дякую!

Вона швидко поклала слухавку — мабуть, не маючи бажання почути ще якесь запитання.

Я набрав номер, не вірячи, що він ще дійсний. Почувся гудок. Уф! Хоча б щось... Чотири гудки, п’ять... Нічого. Сім, вісім... Я вже втратив надію, але тут рурку зняли. Спочатку в слухавці було тихо, потім відгукнувся трохи тремтячий жіночий голос. Схрестивши пальці на удачу, я виклав свою справу.

— Хто його запитує?

— Алан Грінмор.

— Він вас знає?

— Поки що ні. Але я б дуже хотів із ним поговорити з приводу одного з його колишніх співробітників.

— Добре. Це його розважить... Тільки чітко вимовляйте слова, якщо хочете, щоб він вас почув.

Тривала мовчанка. Я терпляче чекав. У слухавці пошептались, потім знову замовкли.

— Алло, — почувся нарешті тягучий чоловічий голос.

Я послухався поради його дружини і старанно виділяв кожен склад.

— Вітаю, пане Верже. Моє ім’я Алан Грінмор, ваш номер телефону мені дали в журналі Monde . Я наважився вам зателефонувати, оскільки мені конче треба зустрітися з одним із ваших колишніх журналістів. Для мене це дуже важливо, а в журналі вважають, що у вас могли зберегтися його координати.

— Колишній журналіст? З деякими я зустрічаюся досі. Яке його ім’я? Я всіх пам’ятаю. Моя дружина підтвердить.

— Жан Калак.

— Як-як?

— Жан Калак.

Тривала пауза.

— Пане Верже, ви на лінії?

— Це ім’я мені нічого не говорить, — зізнався він.

— Минуло вже тридцять років...

— Ні, ні! Справа не в цьому! Я б згадав... Ні, це, поза сумнівом, був псевдонім.

— Псевдонім?

— Так, журналісти часто послуговуються псевдонімом, підписуючи статті, які, наприклад, не потрапляють у річище їхньої звичайної тематики.

— А... ви не могли б підказати його справжнє ім’я?

— Так, у мене є список усіх моїх журналістів і їхніх псевдонімів. Знаєте, я все це зберігаю... Зателефонуйте за півгодини, я вам скажу.

За півгодини дружина знову його покликала, попросивши мене говорити коротко, щоб не порушувати післяобідній відпочинок.

— У моєму списку Калака немає. Ви впевнені, що його звуть саме так?

— Абсолютно певен.

— Тоді, мабуть, ідеться про когось із знаменитих журналістів. У таких випадках вони виступали анонімно.

— Хтось із знаменитих? Але чому він зацікавився самогубством якогось незнайомця?

— Мені дуже шкода, — з явним розчаруванням сказав Верже, — але не можу нічим зарадити. Залиште ваші координати, раптом щось згадаю...

~ 40 ~

Кажуть, що успіх посміхається сміливим. У моєму випадку він змусив на себе чекати. У мене йшла смуга невезіння. Я прийняв грандіозний виклик, вийшовши поодинці на боротьбу з геніальним і могутнім божевільним. Але зірки явно розташувалися не на мою користь.

Того ранку я з’явився в офісі із запізненням. Перші претенденти, записані на цей день, уже сиділи в приймальні, одягнені в темні костюми, без єдиної зайвої зморшки на штанях або спідницях. Я швидко пройшов через хол, де витали аромати парфумів і лосьйонів після гоління, і піднявся нагору пішки, щоб не опинитися в ліфті разом із начальником служби й не їхати два поверхи в незручному мовчанні.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Бог завжди подорожує інкогніто»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Бог завжди подорожує інкогніто» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Бог завжди подорожує інкогніто»

Обсуждение, отзывы о книге «Бог завжди подорожує інкогніто» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x