Дюбрей простягнув руку, щоб узяти канапе з лососем, — і пташка полетіла геть.
— Це не так просто, — відповів я, — влізти в шкуру когось, чий світ особливо не подобається. Саме тому з Фостері мені було так складно. Я не схиблений так, як він, на цифрах, покращенні результатів чи на курсі акцій. Я змусив себе говорити про це, але, звісно ж, мені бракувало переконливості... чи то щирості. У всякому разі, я не відчув, що він мені відкрився.
— Я розумію, що ти не любиш цифри. Суть полягає не в тому, щоб симулювати, що твої інтереси співпадають зі смаками чи з характером інших. Ні. Головне — це цікавитися особистістю — так, щоб відчути те задоволення, яке він отримує від цифр. Це геть інше... Відтак, коли ти синхронізуєшся з його рухами, розумієш його цінності, розділяєш із ним його клопіт — зроби це просто з наміру подивитися на світ з його точки зору, ізсередини його світу.
— Гаразд. Ви маєте на увазі, що, якщо я не люблю цифри, я наче поринаю в його світ і кажу собі: «Як це воно, що людина відчуває, коли любить цифри?» Так?
— Правильно! І ти отримуєш задоволення від цього зовсім нового для тебе досвіду. А чудеса полягають у тому, що ви обоє опинитеся на одній хвилі.
Я взяв канапку. Ніжний аромат лосося, наколотого на шпажку разом зі шматочком лимона, м’яким хлібом і вершковим сиром. Просто тане в роті...
— Усе ж таки є обмеження: це не зі всіма працює.
— Зі всіма. Працює чітко.
— Якщо слід щиро цікавитися особистістю іншої людини, щоб це спрацювало, — це майже неможливо реалізувати з... ворогами.
— Навпаки, це найкращий спосіб їх перемогти. Я обіймаю суперника — щоб задушити.
— Якщо я ненавиджу когось, хто завдав мені страждань, я зовсім не маю бажання поринати в його світ і відчувати те, що відчуває він...
— Так і є. Однак часто це єдиний спосіб зрозуміти, що спонукає його поводитися з тобою певним чином. Якщо нічого не вдіяти, лишається страждати далі й відкидати далі, але це жодним чином не змінить ситуацію. На нього впливати ти не можеш. Але якщо ти станеш на його місце, ти зможеш побачити, чого він діє саме так. Якщо людина мучить інших — подивись на ситуацію з її точки зору — і ти зрозумієш, що спонукає її піддавати інших тортурам. Усе заради єдиного сподівання — що ти потім зможеш це припинити. Але відкидаючи людей, ти не зміниш їх.
— Так, але...
— Коли ти відкидаєш когось чи відкидаєш навіть чиїсь ідеї — ти спонукаєш людину щільніше закритися, заховатися на своїх позиціях. Чому вона мусить цікавитися тим, що ти їй кажеш, якщо ти відкидаєш її точку зору?
— Є частка істини...
— А якщо ти докладеш зусиль — що іноді неприємно — для сприйняття її бачення світу, ти зрозумієш, що спонукає її думати так, як вона думає, і поводитися так, як поводиться вона. Якщо людину розуміють, а не засуджують, вона, можливо, почує те, що ти хочеш сказати, щоб далі розвивати свою думку.
— Мабуть, це спрацьовує не завжди.
— Звісно. Але якщо діяти навпаки — не спрацьовує ніколи.
— Я розумію, про що ви.
— Загалом, що більше ти намагаєшся когось переконати — то більше той хтось чинитиме тобі опір. Що більше ти змушуєш його змінити думку — то менше ймовірність, що він її змінить. Зрештою, фізики давно вже про це казали.
— Фізики? До чого тут фізики — ми ж про людські стосунки мову ведемо?
— Це все закон динаміки. Ісак Ньютон довів: якщо ти із певною силою тиснеш на предмет — це спричиняє опір такої самої сили.
— Еге ж, щось таке пам’ятаю.
— Так само і в людських стосунках: коли ти докладаєш енергії, намагаючись когось переконати, — ти немов штовхаєш його з певною силою; людина це відчуває — і штовхає в протилежний бік. Штовхни — і тебе відштовхнуть.
— То яке ж тоді рішення? Ви правду кажете: що більше хочеш переконати, то менше це вдається, чи не так? То що ж тоді робити, як правильно чинити?
— Не штовхай. Тягни.
— Гм... Можна чіткіше?
— Штовхати — означає стояти на своїй позиції та тиснути на іншого. Тягнути — означає стати на позицію іншого й потроху вести за собою на свою. Як бачиш, ми постійно говоримо про філософію синхронізації. Знову ж таки входимо у світ іншого — цього разу щоб провести зміни. Але відправний пункт незмінний: ти йдеш до нього.
— Штовхни — і тебе відштовхнуть.
Я повторював напівголоса формулу Дюбрея, прокручуючи всі випадки, коли я намагався переконати ефективними аргументами, але марно.
— Це діє і в протилежному напрямі. Хочеш позбутися когось, хто дошкуляє тобі, штовхаєш його — а він притягується.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу