Давид Гроссман - З ким би побігати

Наступного дня Шай у їдальню не прийшов. Вечеря пройшла тихіше, ніж завжди, ніхто жодним словом не обмовився про Шелі. Вранці у четвер Тамар знову не побачила Шая, хоча це був день їхнього спільного виступу. Всі юрбилися в коридорі біля кімнати Пейсаха, чекаючи на «розкладку», і лише Шай не з’являвся. Тамар навіть не намагалася приховати своєї знервованості, бувши впевнена, що через якусь випадковість її план неодмінно зірветься. Або Шай не зможе подолати свого страху і знайде привід залишитися сьогодні в гуртожитку, або Пейсах останньої миті змінить своє рішення і не дозволить їм виступати разом. Або через загибель Шелі весь порядок зміниться, або...

Коли Тамар майже зневірилась, вона побачила його довгі ноги, що повільно спускалися сходами, і широкий пасок аж на стегнах, і худу виснажену фігуру. І з усією ясністю усвідомила, що в найвідповідальніший момент Шай зламається.

— Гей, ви там, парочка вундеркіндів! — гукнув Пейсах, який на диво швидко очухався після візиту поліції. — З Міко поїдете і з Шишако. Чули, як складно вийшло! І дивіться, щоб концерт за першим розрядом, усікли?

Вони скуто кивнули.

— Ви гляньте-но! — Пейсах реготнув. — Засоромились! Як єшиботник [60] Єшиботник — студент єшиви, вищої школи, що готує рабинів. з просватаною жіночкою! Ей, подивіться хоч один на одного. Ну, що таке, усміхніться разок! Публіка любить закохані парочки!

Тамар вичавила з себе усмішку, з тривогою подумавши: «Двоє. Він до нас приставив двох. Нічого не вдасться».

У «субару» вони сиділи поруч і дивилися вперед. Міко і Шишако голосно тріпалися про якусь бар-міцву [61] Бар-міцва (букв, «син заповіді») — свято, пов’язане з досягненням хлопчиком релігійного повноліття — тринадцяти років. , на якій пиячили напередодні.

Шай нагнувся і погладив Дінку, яка в захваті лизала його руку, і косилася на нього повними любові очима, і скиглила, і крутилася в машині на всі боки, намагаючись прилаштувати голову то до нього на коліна, то на коліна Тамар.

Тамар понадіялася, що ці двоє спереду не надто дивуються із Дінчиного збудження.

Нога Шая ледь торкнулася ноги Тамар. Її немов струмом шибонуло.

Вона обережно розкрила долоню, сподіваючись, що піт не розмив літери.

Шишако тим часом говорив:

— А я завжди вибираю шведський стіл, береш собі що хочеш, а не те, що який-небудь сраний офіціант підходить і кидає тобі — бах! — на стіл усяку блювотину: ось тобі рис, ось тобі чипс!

Тамар стиснула долоню, розтиснула, ще і ще. Шай нарешті зрозумів, що там щось написано. Напружено вглядівся, і Тамар злякалася, чи не задрібні літери. Вона підняла долоню якомога вище.

«Урок Батьківщини», третій куплет, біжи за мною .

Тамар дивилася у вікно на сумну вулицю Яффо, здатну зіпсувати настрій лише своїм виглядом. Послинила палець і стерла чорнильний напис. Шай відвернувся до свого віконця. Тамар бачила страх Шая, вона майже чула його носом. Борлак у нього безперервно рухався. Пальці смикали верхній ґудзик сорочки. Тамар уже чула гул, що йшов од нього, у попередньому житті вона могла за цим гулом відшукати брата в квартирі. Іноді гул тривав цілими днями, зводячи з розуму всіх домашніх, поки не перетворювався врешті-решт на чудову мелодію чи нову пісню або ж не виливався нападом жаху і люті. Тоді Шай кидався на підлогу, бився головою, руками й ногами, і лише Тамар могла його заспокоїти — лагідно нашіптуючи на вухо, пригортаючи.

Вони вже були на Сіонській площі, проїхали до вулиці Цариці Гелени. Міко показав їм, де припаркує машину. Шишако виліз перевірити територію. Вони спостерігали, як він ходить з байдужим виглядом, немов вуличний кіт. У Міко задзвонив мобільник — усе чисто, повідомив Шишако.

— Працювати! — наказав Міко. — Пейсах на вас сподівається, щоб врізали на всю котушку.

Шай вийняв з багажника гітару.

Вони йшли поруч: її плече торкалося його грудей. Дінка носилася навколо, не тямлячи себе з радощів. Тамар знала: у них є лише три хвилини відносної свободи. В межах кола, обведеного біганиною Дінки, вони були дійсно вільні, вони були разом, і можна навіть пофантазувати, що ось брат із сестрою вийшли погуляти до міста, прихопивши собаку.

Кривлячи куточок рота, Шай процідив:

— Нічого не вийде, нас піймають.

Тамар відповіла, так само намагаючись не ворушити губами:

— За чверть години нас чекатимуть на вулиці Шамай. Моя подруга з машиною.

Шай заперечливо хитнув головою:

— Вони мене всюди дістануть.