Умберто Еко - Номер нуль

— Чудово. А ви?

— Романо Браггадочо... [21] Хвастун, фанфарон, хтось, хто довго вихваляється, особливо чимось неправдивим (англ.). Від bragging — вихвалятися.

— Дивне прізвище, звідки таке?

— Послухайте-но, це одна з нестерпних мук, яких я зазнаю у житті. Здається, англійською це слово означає щось погане, але, на щастя, у інших мовах — ні. Дід був знайдою, а тому, як ви знаєте, прізвище у таких випадках дає чиновник. Якби був садистом, назвав би і Фікаротта [22] Приблизний еквівалент сленгом — «розтягнена шкарпетка» (говорячи про хвойду). . У випадку з моїм дідом, чиновник був лише наполовину садистом, і йому не бракувало певного культурного рівня... Щодо мене, то я фахівець зі скандальних викриттів, раніше працював у іншому журналі нашого видавця: “Cosa с’è sotto”. Але він так і не найняв мене у штат, платив окремо за кожну статтю.

А що ж до решти, то Камбрія ночами чатував у лікарняних приймальнях чи комісаріатах, щоб ухопити свіжу новину про якийсь арешт чи смерть у жаскій автокатастрофі, тож кар’єри собі не зробив. Лучиді з першого погляду видавався не гідним довіри, працював у виданнях, назви яких ніхто ніколи не чув. Палатино чимало років пропрацював у тижневиках, що писали про ігри та різноманітні загадково-містичні речі. Костанца працював головним техніком у друкарнях кількох газет, але газети на той час мали забагато шпальт. Ніхто не міг перечитати все перед тим, як віддати друкувати, тому навіть великі газети друкували Симону де Бовуар [23] Симона де Бовуар (1908—1986) — французька письменниця, філософ, ідеолог фемінізму. , Бодлера [24] Шарль Бодлер — французький письменник-символіст, автор інтимної лірики. чи Рузвельта [25] Теодор Рузвельт (1858—1919) — 26-й президент США. , тож друкарські техніки ставали віджилими так само, як друкарський верстат Гутенберга [26] Йоганн Гутенберг — європейський винахідник та першодрукар. Упровадив промислову технологію у друкарську справу. . Ніхто з цих попутників не мав захопливого досвіду. Міст Короля Людовіка Святого [27] Назва роману американського письменника Торнтона Вайлдера. . Вже не знаю, звідки їх Сімей відкопав.

А Сімей, щойно закінчили знайомство, окреслив головні риси нашої газети.

— Отже, газета буде щоденною. Чому « Завтра »? Бо звичайні газети досі розповідають про новини, які трапилися напередодні увечері, тому вони й звуться «Corriere della Sera», “Evening Standard”, “Le Soir” [28] «Вечірній вісник» ( італ .), «Вечірній стандарт» (англ.), «Вечір» ( франц .). . Нині ми вже дізнаємося всі новини за день у вечірніх випусках о восьмій. Тому у газетах завжди пишуть про вже відомі події, отож вони усе менш актуальні. У нашій «Завтра» про ці новини, які вже тхнуть рибою, ми, звісно, згадаємо та підсумуємо, але для цього вистачить і однієї колонки, яку можна прочитати за кілька хвилин.

— То про що ж розповідатиме газета? — спитав Камбрія.

— У наш час щоденна газета приречена на те, щоб бути подібною до тижневика. Ми писатимемо про те, що може трапитися завтра, пропонуючи аналітичні статті, додатки з розслідуваннями, несподіваними прогнозами... Наприклад, о четвертій вибухнула бомба, а завтра про це вже всі знають. Отож ми з четвертої до півночі, перш ніж посідати у машини, маємо відкопати чийсь ще невідомий коментар про ймовірних відповідальних, те, про що ще не знає поліція, а потім написати можливий сценарій розвитку подій, які, можливо, трапляться протягом наступних тижнів унаслідок того замаху...

Озвавсь Браггадочо:

— Але щоб розпочати такі розсліди о восьмій, нам у редакції потрібно щонайменше вдесятеро більше редакторів, ніж ми маємо зараз, окрім того, кошти готівкою, інформаторів тощо...

— Саме так. І коли газета насправді буде виходити, мабуть, достоту так і буде. Але спочатку, протягом першого року, ми маємо лише показати, що можна зробити. Можна зробити так, щоб номер нуль мав будь-яку дату, ставши прекрасним зразком того, якою була б газета кілька місяців тому, скажімо, коли заклали бомбу. У такому разі ми вже знатимемо, що трапиться згодом, але писатимемо так, наче читач ще цього не знає. Отже, всі наші сенсаційні повідомлення стануть нечуваними, дивовижними, я б навіть насмілився назвати їх пророчими. Тому замовнику треба пояснювати так: ось якою була б «Завтра», якби вийшла учора. Зрозуміло? А за бажанням, навіть коли бомбу ніколи не закладали, ми можемо видати номер, у якому напишемо, немовби це трапилось...