Умберто Еко - Номер нуль

— Якось в університеті ми розважалися тим, що складали нісенітні питання та відповіді. Наприклад: чому банани ростуть на пальмах? Бо якби росли на голій землі, то їх би враз з’їдали крокодили. Чому лижі ковзають на снігові? Бо якби вони ковзали лише по кав’яру, то зимові види спорту стали б занадто дорогими.

Палатино загорівся:

— Чому Цезар перед смертю спитав: Tu quoque Brute? [50] І ти, Бруте? (лат.). Остання фраза Цезаря перед смертю. Та тому, що подивувався, що удари йому завдавав не Сципіон Африканський [51] Публій Сципіон Африканський — римський полководець, переможець Карфагена. . Чому ми пишемо зліва направо? Бо інакше речення б починалися з крапки. Чому паралелі [52] Паралельні лінії та паралельні бруси (італ.). ніколи не перетинаються? Бо якби перетиналися, то ті, хто робить на них вправи, пороздирали б собі ноги.

Решта теж розпалилася, у гру вступив Браггадочо:

— Чому пальців — десять? Тому, що якби було шість, то і заповідей було б шість і, наприклад, не заборонялося б красти. Чому Бог — ідеальний? Бо якби не був ідеальним, то був би моїм кузеном Густавом.

Я теж долучився: чому віскі вигадали у Шотландії? Бо якби його вигадали японці, то він би звався саке і його не можна було б пити з содовою. Чому море таке безмежне? Бо там забагато риби, й було б нерозумно тримати її всю у Великому Сен-Бернарі [53] Перевал у Альпах, що поєднував Північну Італію з Центральною Європою ще за часів Римської імперії. . Чому курка співає сто п’ятдесят [54] Рядок з дитячого віршика. ? Бо якби співала 33, то була б Великим майстром масонства?

— Стривайте, — мовив Палатино. — І чому келихи зверху відкриті, а знизу — закриті? Бо якби було навпаки, то всі бари збанкрутували б. Чому мама — це завжди мама? Бо якби вона одночасно була ще й татом, то гінекологи не знали б, що їм робити. Чому нігті ростуть, а зуби — ні? Бо тоді б невротики гризли собі зуби. Чому зад — внизу, а голова — вгорі? Бо інакше було б надзвичайно важко спроектувати туалет. Чому ноги згинаються всередину, а не назовні? Бо тоді б у літаку було дуже небезпечно під час вимушеної посадки. Чому Христофор Колумб плив за вітром-зефіром? Бо якби плив за левантійцем [55] Вітер, що дме із Західного Середземномор’я. , відкрив би Фрозиноне [56] Муніципалітет у Лаціо, неподалік Рима. . Чому на пальцях ростуть нігті? Бо якби там були зіниці, то були б очі.

Гру вже було годі зупинити, тож знову встряла Фрезія: «Чому пігулки аспірину не схожі на ігуану? Бо тоді уявіть, що б сталося, якби було навпаки. Чому пес умирає на могилі хазяїна? Бо там немає дерева, під яким можна попісяти, тому через три дні у нього репається сечовий міхур. Чому прямий кут вимірюється дев’яноста градусами? Питання неправильне: він нічого не вимірює, це його всі вимірюють».

— Досить, — мовив Сімей, хоч і не міг стримати усмішки. — Це заняття для студентів. Ви забуваєте, що наш читач — не інтелектуал, що начитався сюрреалістів, які називалися витонченими тілами — cadavre exquis [57] Гра, яку приписують французьким сюрреалістам: на аркуші паперу створюються частини малюнка, який треба зібрати гуртом довільно чи за правилами. Грають також словами. . Він усе братиме на віру й гадатиме, що ми навіжені. Ну ж бо, панове, ми тут розважаємося, але це зараз не на часі. Повернімося до серйозних пропозицій.

Так забракували рубрику «питання-відповідь». Прикро, бо то було б весело. Утім, через цей трапунок я пильніше придивився до Майї Фрезії. Якщо вона така дотепна, то, мабуть, і гарна. Й справді, вона по-своєму гарна. А чому по-своєму? Я ще не збагнув, у чому те «своє», але мені вже стало цікаво.

Утім, Фрезія, вочевидь, була розчарована, намагалася запропонувати щось таке, у чому почувається на коні.

— Незабаром перший тур відбору книг на премію «Стрега» [58] Літературна премія за кращий художній твір італійською мовою, виданий до 1 травня. , хіба ми не повинні щось про це написати? — спитала вона.

— Ох, ви, молодь, завжди зі своєю культурою. То добре, що ви не отримали диплом, бо тоді б запропонували мені критичний есей на п’ятдесят сторінок.

— Хоч я й не закінчила університет, але я читаю.

— Ми не можемо багато уваги приділяти культурі, бо наші читачі читають щонайбільше «La gazzetta dello sport» [59] «Спортивна газета». . Однак, маєте рацію, у газеті має бути шпальта, не скажу, щоб культурна, але, скажімо, «про культуру та видовища». Але про прийдешні культурні події треба писати у формі інтерв’ю. Адже інтерв’ю з автором заспокоює, бо жоден письменник не казатиме поганого про свою книжку, а тому читачу не доведеться читати злостиву, нищівну, занадто образливу критику. Однак усе залежить від запитань: не треба забагато розповідати про книгу, а описати письменника чи письменницю, може, навіть не забувши згадати про їхні страхи та слабкості. Пані Фрезіє, ви добре вмієте складати історії про пристрасну дружбу. Поміркуйте про інтерв’ю, певна, річ, вигадане, з котримсь із письменників, що зараз у моді. Якщо писатимете про кохання, дізнайтеся у письменника чи письменниці про їхнє перше кохання й, може, навіть додайте кілька недобрих слів про конкурентів, надайте книзі людяності, щоб вона стала зрозумілою навіть хатній господарці, так, щоб вона не жалкувала згодом, що не прочитала тієї книги — зрештою, хіба хтось читає книжки, на які пишуть рецензії у газетах? Богу дякувати, якщо її взагалі хоч автор прочитав, та коли подивитися на деякі книжки, то складається враження, що автор їх таки не читав.