Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

Біллі не на жарт перелякався. Йому кортіло вшитися з-під настирливого погляду Чалмера, тож він обійшов будинок і примостився у дворі. Попри те що вечір був теплий, Біллі тремтів, наче осиковий листок. Хлопець, який розвозив пресу, жбурнув йому свіжу газету, і Біллі звівся на ноги, збираючись занести її до будинку, проте побачив у вікні вітальні Чалмера, котрий уважно за ним спостерігав.

Решту недільного вечора Чалмер свердлив Біллі поглядом. Хлопчика били дрижаки, бо він і гадки не мав, що від нього потрібно вітчимові. Чалмер нічого не пояснював. Він узагалі не розтуляв вуст, але його очі відстежували кожен крок Біллі.

Уся родина дивилася випуск телепередачі Волта Діснея «Чудовий світ кольору». Біллі простягнувся на підлозі перед телевізором. Час від часу хлопчик озирався через плече й ловив на собі холодний риб’ячий погляд Чалмера. Коли Біллі пересів на канапу, якнайближче до мами, Чалмер підвівся й, гучно тупаючи, вийшов за двері.

Тієї ночі Біллі не спалося.

Наступного ранку, ще до снідання, Чалмер з’явився на кухні, маючи такий вигляд, ніби теж усю ніч мучився від безсоння. Він сказав, що Біллі доведеться поїхати з ним на ферму, бо там купа роботи.

Чалмер обрав кружний шлях до ферми і за всю поїздку не зронив ані слова. Прибувши на місце, він відчинив гараж і завів до хліва культиватор. Біллі заплющив очі. Далі запанував біль.

У звіті, поданому на розгляд суду лікарем Джорджем Гардингом, цей випадок описується так: «Пацієнт стверджує […] що був жертвою садистських знущань і сексуальної наруги з боку Міллігана-старшого, включно з анальними коїтусами. Акти сексуального насильства почалися, коли пацієнтові було вісім чи дев’ять, і періодично траплялись упродовж року, здебільшого на фермі, де пацієнт часто залишався з вітчимом наодинці. За його словами, він боявся, що вітчим його вб’є, оскільки той погрожував «закопати його у хліві, а матері сказати, що він утік із дому».

Того дня у хліві свідомість, почуття і сама душа Біллі розлетілись на двадцять чотири уламки.

Спогади Кеті, Джимбо й Чалли про перший випадок побиття Чалмером їхньої матері збігаються з тим, що розповів Учитель. За словами Дороті, Чалмер оскаженів через те, що вона заговорила на роботі з чорношкірим колегою. Вона працювала за станком і раптом помітила, що поруч із нею чоловік, який має наглядати за конвеєром, клює носом. Дороті підійшла до нього, поторсала за плече і сказала, що дрімати за такою роботою небезпечно. Чоловік усміхнувся їй і подякував.

Повертаючись на своє місце, Дороті помітила, що Чалмер дивиться на неї вовком. Дорогою додому він похмуро мовчав.

Вдома вона не витримала й запитала:

— Не хочеш сказати мені, в чому річ?

— Що у тебе з тим ніґґером? — гиркнув Чалмер.

— У мене з ним? На Бога, що ти таке верзеш?

І тут Чалмер її вдарив. Дітям було видно з вітальні, як він її духопелить. Біллі вжахнувся. Він хотів захистити маму, не дати Чалмеру її скривдити, проте від вітчима відгонило алкоголем, і хлопчик боявся, що Чалмер уб’є його, закопає у хліві й розповість усім, що той утік із дому.

Біллі дременув до своєї кімнати, затраснув за собою двері, прихилився до них спиною і затулив вуха долонями. Проте до нього долинали мамині крики. Ридаючи, Біллі повільно сповз на підлогу. Потім він міцно заплющив очі, і з’явився Шон, чия глухота принесла нарешті тишу.

То був початок буремної пори у житті Біллі, пригадував Учитель. Усе геть заплуталось. Біллі втрачав час, ніколи не знав, що нині за день, тиждень або й місяць. Його чудернацька поведінка привертала увагу вчителів. Особистості Біллі часто не розуміли, що діється, і тому могли бовкнути щось химерне чи встати посеред уроку й тинятись по класу. В таких випадках Біллі відсилали в куток. Повернувшись личком до стіни, покарання зазвичай відбувала трирічна Крістін.

Вона могла довго стояти в кутку, не пускаючи ані пари з вуст, що допомагало Біллі не вскочити в додаткову халепу. Марк, який ні на чому, окрім ручної праці, не міг як слід зосередитись, просто забудькувато побрів би геть. Томмі збунтувався б. Девід би дуже страждав. Джейсон випустив би пару, заверещавши на все горло. Боббі з головою поринув би у свої фантазії. Семюель, котрий, як і Джонні Моррісон, сповідував юдаїзм, почав би молитися. Усі вони могли втнути щось не те і втягнути Біллі в іще більші неприємності. Лише Крістін, котра ніколи не дорослішала, здатна була терпляче стояти в кутку і тримати язика за зубами.