Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

Того вечора Адалана зголила вуса. Вона завжди ненавиділа рослинність на обличчі.

Томмі пообіцяв сестрі Біллі, що проведе суботу з нею в Ланкастері. То був останній день Ферфілдського ярмарку. Дороті й Дел були там із пересувним ресторанчиком, і їм не завадила б зайва пара рук, щоб розібрати павільйончик і спакувати все начиння після закриття ярмарку. Томмі прихопив гроші, які лежали на комоді (їх було небагато), і попросив Аллена відвезти його до Ланкастера. Томмі й Кеті чудово розважились на ярмарку, катаючись на атракціонах, беручи участь у різних ігриськах, ласуючи хот-догами, попиваючи імбирне пиво, згадуючи давні часи та пліткуючи про те, що Джим нині гастролює зі своїм новим рок-гуртом на заході Канади, а Чалла подалась у військово-повітряні сили. Кеті сказала братові, що без вусів він їй подобається більше.

Коли вони повернулись до пересувного ресторанчика, де Дороті поралась біля грилю, Томмі підкрався до неї ззаду й заклацнув один браслет наручників у неї на зап’ястку, а другий — на якійсь трубі.

— Якщо ти плануєш увесь день гнути спину біля цього мартена, тебе можна з тим самим успіхом до нього прикувати, — пожартував він.

Жінка засміялась.

Томмі пробув із Кеті на ярмарку до самого закриття, а тоді Аллен сів за кермо й повернувся до «Ченнінґвею».

Недільний день минув без пригод (Артур провів його за читанням праць із медицини), а вже в понеділок вранці Аллен узявся до пошуків роботи. Він увесь тиждень телефонував за оголошеннями й заповнював бланки прийому на роботу, та все було марно.

У п’ятницю ввечері Рейджен скочив із ліжка, думаючи, що тільки нещодавно ліг. Він підійшов до комода. Гроші — ті, що він украв, навіть не пам’ятаючи як, — неначе корова язиком злизала. Рейджен помчав до гардеробної, схопив пістолет і став обшукувати квартиру, відчиняючи двері ногою й сподіваючись знайти грабіжника, який, очевидно, вдерся до помешкання, поки він, Рейджен, спав. Однак у квартирі більше нікого не було. Спробувавши зв’язатися з Артуром і не отримавши відповіді, Рейджен розбив скарбничку, вигріб дванадцять доларів, які там залишались, і пішов по горілку. Повернувшись, він добряче приклався до пляшки й викурив самокрутку з коноплею. Його не припиняла гризти думка про несплачені рахунки, і Рейджен вирішив: хай би як йому вдалось дістати попередню порцію грошей, він мусить це повторити.

Рейджен проковтнув декілька пігулок амфетаміну, нап’яв кобуру з пістолетом, надягнув спортивну куртку та вітрівку і знову побіг підтюпцем у західну частину Колумбуса, де розміщувався Університет штату Огайо. Приблизно о пів на восьму ранку Рейджен дістався університетської парковки під назвою «Вайзмен». Вдалині юнак упізнав обриси футбольного стадіону «Каштанів» [45] Каштанове дерево — офіційний символ штату Огайо, тому його мешканців часто називають «каштанами». В Університеті штату Огайо «Каштанами» величають атлетів, які входять до складу всіх університетських спортивних команд. , що за формою нагадував підкову. Озирнувшись через плече, Рейджен побачив на протилежному боці парковки сучасну будівлю зі скла та бетону, на якій красувалась вивіска: «Апгем-хол» [46] Апгем-хол — науково-дослідний відділ при Університеті штату Огайо, спеціалізацією якого є психіатрична медицина. .

На порозі будівлі з’явилась низенька пухкенька медсестричка. У неї було смагляве обличчя, високі вилиці й довге чорняве волосся, заплетене в косу. Рейджен спостерігав за тим, як дівчина йде до білого «ніссана», і не міг позбутись дивного відчуття, ніби він її вже десь бачив. Хтось (здається, то був Аллен) зустрічав цю дівчину в студентській забігайлівці під назвою «За`мок».

Рейджен відвернувся від медсестрички й хотів було піти з парковки, але тут Адалана силою думки зігнала його зі сцени.

Після нічної зміни в університетському психіатричному шпиталі Донна Вест почувалась геть виснаженою. Вона пообіцяла нареченому, що зателефонує йому з роботи і вони разом поснідають, але нічка видалась жахлива, та ще й вранці довелось затриматись, тож зараз Донна хотіла тільки одного — якнайшвидше звідси забратися. Вона вирішила, що зателефонує Сідні вже з дому. Прямуючи до автостоянки, Донна розминулася з подругою. Та привіталась і помахала рукою. Донна рушила до своєї машини, яку завжди завбачливо ставила в першому ряду, найближчому до Апгем-холу.

— Агов! Заждіть хвилинку! — загукав хтось.