Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

— «Синю скриньку» виготовити дуже просто, — спокушав Аллен Джона Ваймера. — І тоді ви зможете здійснювати дзвінки просто з машини, а телефонна компанія про це навіть знати не буде.

— А хіба це законно? — засумнівався Ваймер.

— Авжеж. Радіохвилі ж безкоштовні.

— І ти справді зможеш сконструювати такий пристрій?

— Є лиш один спосіб це довести: заплатіть за матеріали, і я миттю зберу вам «скриньку».

Ваймер скрупульозно розпитав юнака про цей апарат, дивуючись, що Мілліган так добре знається на електроніці.

— Спершу я хотів би трохи докладніше про все це дізнатись, — нарешті сказав Ваймер. — Але звучить непогано.

За декілька днів Томмі купував у магазині електроніки деталі, щоб і для себе зібрати «синю скриньку», й примітив жучок із функцією запису, який можна було поставити на телефон і активувати одним вхідним дзвінком. Томмі мав би лише зателефонувати до відділу кадрів або контори, сказати, що помилився номером, покласти слухавку, і це увімкнуло б записувальний пристрій. Прослуховуючи розмови в кабінетах Шерон Рот і Ваймера, Томмі міг би дізнатися про якісь незаконні оборудки й пригрозити викриттям, якщо його спробують звільнити.

Юнак сказав, щоб рахунок за жучки та решту електроніки продавець виставив агенції «Келлі та Леммон».

Тієї ночі Томмі проник у контору і встановив записувальний пристрій на телефон Рот. Те саме він проробив у кабінеті Ваймера. Після цього на сцену вийшов Аллен і почав копирсатися в шафах із документацією, сподіваючись натрапити на щось корисне. Його увагу привернула тека зі списком тих, кого в конторі називали «блакитними фішками» [42] На фондовій біржі «блакитними фішками» називають акції та інші цінні папери найбільш ліквідних, шанованих і надійних компаній або самі ці компанії. Термін запозичили з грального бізнесу: в казино блакитні фішки завжди мають найвищу грошову цінність. , — акціонерів житлових комплексів «Чаннінґвей» і «Вільямзбург-сквер». Це був суворо конфіденційний список. Усіма справами від імені акціонерів займалась агенція «Келлі та Леммон». Аллен переписав собі всі прізвища.

З жучками на телефонах і копією списку акціонерів у кишені він був певен: хай там що, з роботи його вже не викинуть.

Гаррі Кодер уперше зустрів Біллі Міллігана, коли той прийшов до його квартири, щоб замінити кілька несправних ролетів на вікнах.

— Вам би й новий водонагрівач не завадив, — сказав господарю Мілліган. — Я міг би його для вас дістати.

— А скільки це буде коштувати? — запитав Кодер.

— Ніскільки. У «Келлі та Леммон» і не помітять, що одного нещасного нагрівача бракує.

Кодер спантеличено глипнув на Міллігана. Як той наважився таке запропонувати, знаючи, що співрозмовник працює в поліції Колумбуса, а в неробочий час підробляє охоронцем у «Ченінґвеї»?

— Треба над цим поміркувати, — мовив Кодер.

— Звертайтесь, як щось надумаєте. Для вас я встановлю нагрівач безкоштовно.

Коли Мілліган пішов, Кодер вирішив, що до хлопця слід пильно придивитись. У «Ченінґвеї» та «Вільямзбург-сквері» віднедавна різко зросла кількість квартирних крадіжок. Усе вказувало на те, що злодій мав службові ключі.

Джону Ваймеру зателефонував майстер, якого взяли на роботу приблизно тоді ж, коли й Біллі. Чоловік сказав, що Ваймер повинен дещо дізнатись про Міллігана, і кадровик запросив майстра до свого кабінету.

— Мені неприємно це казати, — почав технік, — але в того хлопця не все гаразд із головою.

— Про що це ви?

— Він підклав дівчатам із контори жучка.

— Ви маєте на увазі якусь комаху?

— Я маю на увазі пристрій для прослуховування.

— Та годі вам!

— Це правда.

— Ви можете це довести?

Чоловік нервово озирнувся.

— Мілліган сам мені сказав. А потім майже слово в слово переповів мою бесіду з Шерон і Керол. Ми розмовляли про те, що в школах нині майже всі старшокласники вживають наркотики, і нас у конторі тоді було тільки троє. Мілліган також обмовився, що дівчата, коли зостаються в кімнаті самі, ведуть такі брудні розмови, що до них далеко навіть хлопчачим балачкам у роздягальні.

Ваймер задумливо побарабанив пальцями по столу.

— Навіщо Біллі таке робити?

— За його словами, в нього зібралось достатньо бруду на Шерон і Керол, щоби прихопити їх із собою, якщо його звільнять. Мовляв, якщо він ітиме на дно, то потягне туди всіх, включно з «Келлі та Леммон».

— Нісенітниці. Як би йому це вдалося?

— Він сказав, що запропонував безкоштовно зібрати «синю скриньку», щоб у вас був телефон у машині.