Марк Леви - Викрадач тіней

Здається, надто багато «можливо».

Я доплентався до поштової скриньки. Ну й нехай я не знаю батькової адреси! Як і листи до Пер-Омелян, я кинув ту листівку без марки й адреси.

На одній із яток я побачив красивого повітряного змія з китайського паперу у формі орла. Я сказав крамареві, що мама пізніше прийде й за нього заплатить. Мій вигляд викликає довіру, і я пішов із повітряним змієм під пахвою.

Сорок метрів шворки, так написано на пакованні. У сорока метрах над землею можна побачити все курортне містечко, дзвіницю, торгові ряди, карусель і дорогу в поле, а якщо відпустити шворку, можна побачити всю країну, а за сприятливого вітру облетіти всю землю, з висоти пташиного польоту побачити тих, за ким скучив. Хотів би я бути повітряним змієм.

Мій орел красиво здіймався в небо, котушка зі шворкою ще не до кінця розкрутилася, а він уже гордо ширяв у небі. Тінь його ковзала по піску, але тіні повітряних зміїв — мертві тіні, то лише плями. Награвшись досхочу, я опустив змія на землю, склав йому крила й пішов додому. Спочатку я хотів його сховати, а потім передумав.

Я дістав неабиякої прочуханки, показавши мамі подарунок, який вона мені зробила. Вона пообіцяла викинути його на смітник. Потім їй спала ще жорстокіша думка: примусити мене віднести його крамареві й підшукати слова, щоб вибачитися, цитую, за мою поведінку, якій немає пробачення. Я вдався до своєї сумовитої непереборної усмішки, але вона аж ніяк не поборола моєї мами. Довелося йти спати без вечері, але то було байдуже, бо коли мені кепсько, їсти зовсім не хочеться.

Наступного ранку, о десятій тридцять, мама спинила машину перед торговими рядами на пляжі, відчинила дверцята і грізно наказала:

— Вилазь і швидше, ти знаєш, що тобі слід робити.

Муки мої почалися після сніданку. Довелося перемотувати шворку, щоб котушка виглядала бездоганною, знову складати крила мого орла й перев’язувати їх стрічкою, яку дала мені мама. Ми їхали в урочистій тиші. Наступним етапом мого покарання було перейти еспланаду до базару й повернути змія крамареві, вибачившись за те, що я надужив його довірою. Я пішов, знітившись, несучи змія під пахвою.

Мама з машини все бачила, але не чула. Я підійшов до крамаря з виглядом великомученика й сказав, що в мами немає грошей мені на подарунок до дня народження та що вона не зможе заплатити за мого орла. Крамар відповів, що цей подарунок не так уже й дорого коштує. Я відповів, що моя мама така скупа, що не знає слова «недорогий». Я додав, що справді шкодую, але повітряний змій як новий, та й літав зовсім невисоко. Я запропонував йому допомогти прибрати в магазинчику, щоб відшкодувати збитки. Я благав зглянутися, інакше, якщо він мені не пробачить, мені нічого не подарують і на Різдво. Моя промова певно його переконала, він здавався розчуленим.

Крамар люто зиркнув на мою маму, підморгнув мені й сказав, що йому приємно подарувати мені цього повітряного змія. Він навіть хотів піти сказати кілька теплих слів моїй мамі, але я переконав його, що то невдала ідея. Я щиро йому подякував і попросив потримати в себе мій подарунок, за яким я зайду трохи згодом. Я повернувся до машини, запевнивши маму, що місію свою виконав. Мама дозволила мені йти погратися на пляжі й поїхала.

Звичайно, неприємно було казати про неї капості, але не так вже й погано, що я помстився.

Коли її автомобіль зник із очей, я побіг забрати свого змія й подався з ним на пляж, де саме був відплив. Божественна насолода — бігати по пляжу з повітряним змієм і чавити мушлі.

Вітер був сильніший, ніж учора, і котушка розкручувалася із шаленою швидкістю. Різко смикнувши за шворку, я зумів зробити свою першу фігуру — майже бездоганний триместр вісімки. Тінь змія ковзала вдалині по піску. Раптом я помітив поряд знайому тінь. Я мало не випустив змія. Праворуч від мене була Клеа.

Вона вхопила мене за руку не щоб стримати, а щоб забрати повітряного змія. Я його їй віддав. Перед усмішкою Клеа не можна було встояти. Я не зміг би їй ні в чому відмовити.

Вочевидь, вона водила повітряного змія не вперше. Вона маневрувала так, що аж дух захоплювало: повні вісімки багато разів підряд, бездоганні «S». У Клеа був дар повітряної поезії, у небі вона виписувала літери. Коли я нарешті це зрозумів, то прочитав: «Я за тобою скучила». Дівчинки, яка може вам написати повітряним змієм «Я за тобою скучила», ніколи не забудеш.

Клеа посадила змія на пляж і вмостилася біля мене на мокрому піску. Наші тіні з’єдналися. Тінь Клеа схилилася до мене.