Марк Леви - Викрадач тіней

Я дочекався Клеа на вулиці. Виходячи з консерваторії, вона пов’язала косинку й попрямувала до автобусної зупинки з нотною текою в руках. Я пішов за нею, як ідуть за своєю тінню, коли світло падає на вас іззаду. Утім того дня єдиним моїм світлом була Клеа, яка йшла на кілька кроків поперед мене.

Вона сіла в автобус, я вмостився на першому сидінні й відвернув обличчя до вікна. Клеа вмостилася на задньому сидінні. На кожній зупинці в мене було таке враження, що зараз перестане битися серце. На сьомій зупинці Клеа зійшла.

Вона пішла вгору вулицею, не обертаючись. Я бачив, як вона увійшла в бічні двері невеличкого будинку. За якусь мить з’явилося світло у двох вікнах четвертого, останнього, поверху, видно було, як її силует рухається з кухні до вітальні, спальня, певно, виходила у двір.

Я сидів на лавці й чекав, не зводячи погляду з її вікон. О вісімнадцятій до будинку зайшла пара, засвітилися вікна на третьому поверсі. О дев’ятнадцятій з’явився старий, який мешкав на першому. О двадцять другій світло в помешканні Клеа згасло. Я ще трохи посидів, перш ніж піти, серце моє звеселіло: Клеа жила сама.

Повернувся я на світанку. Дув легенький ранішній вітрець. Я приніс повітряного змія. Щойно я його розгорнув, крила випросталися, і мій орел злетів у повітря. Кілька перехожих зачудовано зупинилися, перш ніж піти далі. Полагоджений орел ковзнув уздовж фасаду й почав вибрикувати навпроти вікон четвертого поверху.

Клеа саме наливала собі чай на кухні, коли його помітила. Вона не повірила своїм очам, за що поплатилася чайна чашка, яка розлетілася на друзки на кахлях підлоги.

За якусь мить двері будинку відчинилися, і Клеа пішла до мене, пильно вдивляючись. Вона усміхнулася мені й поклала руку на мою не для того, щоб стримати, а щоб відібрати мотузок.

У небі великого міста вона примусила паперового змія виписувати бездоганні «5» та вісімки. Вона не втратила дару повітряної поезії. Коли я нарешті збагнув, що вона щось пише, я прочитав: «Тебе мені бракувало».

Хіба можна забути жінку, яка тобі пише за допомогою повітряного змія: «Тебе мені бракувало»?

Зійшло сонце. Наші з нею тіні лягли поруч на тротуар. Раптом я побачив, як моя нахилилася й поцілувала тінь Клеа.

Тоді, зібравши всю мужність, я зняв окуляри й поцілував Клеа.

Кажуть, що того дня на молі в покинутому маяку знову спалахнув ліхтар, мені про те розповіла тінь спогаду.

Пер-Ноель (фр. Le Pere Noel) — букв. Батько Різдво, у Франції — казковий традиційний персонаж, що обдаровує дітей подарунками на Різдво. — Прим. ред.