Марк Леви - Викрадач тіней

Здесь есть возможность читать онлайн «Марк Леви - Викрадач тіней» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2017, ISBN: 2017, Издательство: РІДНА МОВА, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Викрадач тіней: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Викрадач тіней»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Головний герой роману, мрійливий хлопчик, наділений особливим даром: він може спілкуватися з людськими тінями й навіть їх викрадати. Тіні діляться з ним таємницями, просять у нього допомоги — не для себе, а для своїх власників, і він прагне змінити на ліпше долю тих, хто йому дорогий.
Хлопчик виріс, став лікарем і застосовує свій дар для зцілення хворих. Але себе самого він вилікувати не може: його душа шукає любов, утрачену багато років тому.

Викрадач тіней — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Викрадач тіней», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Місцеві вам скажуть, що зими в нас жахливі: три місяці поспіль сльота й холод. Я теж тривалий час так думав, але коли для вас небезпечний бодай найменший промінчик сонця, мимоволі полюбиш таку зиму. На жаль, зрештою приходить весна.

* * *

Наприкінці березня небо повністю очистилося від хмар. Я йшов до школи, і, на превелику мою радість, тінь, що бігла попереду, здавалося, повністю мені відповідала.

Я спинився перед хлібною крамницею, де на мене вже чекав Люк, його мама кивнула мені з-за вітрини. Я й собі привітався, і поки Люк виходив, заходився вивчати тінь на тротуарі. Жодних сумнівів, вона таки моя. Я впізнавав навіть пасма, які мама щоранку намагалася якось пригладити на моїй голові, приказуючи, що в мене, як у тата, на голові стовбурчиться волосся. Можливо, саме тому вона так ретельно пригладжувала їх щоранку.

Поверненню тіні я невимовно зрадів. Тепер головне знову не загубити її та не підхопити чужої. Певно, Люк мав слушність: чужі нещастя заразні — того я й так настраждався за зиму.

— І довго ти дивишся собі під ноги? — поцікавився Люк.

Я не чув, коли він підійшов. Він ляснув мене по спині й потяг за собою.

— Швидше, ми можемо спізнитися!

З настанням весни відбуваються дивні речі. Деякі дівчатка змінюють зачіски. Досі я цього не помічав, але, побачивши Елізабет, нарешті усвідомив.

Вона розпустила свій «кінський хвіст», і її волосся тепер вільно спадало на плечі. Від цього вона стала ще вродливіша, а я, сам не знаю чого, ще сумніший. Можливо, тому, що здогадувався, що вона ніколи не зацікавиться мною. Я виграв на виборах старости класу й не помітив, що Маркес тим часом завоював серце Елізабет. Надто зайнятий своїми божевільними переживаннями через тіні, я не помітив їхньої взаємної симпатії, яка снувалася в мене за спиною, тим більше, що сидів за першою партою. А Елізабет щотижня відсідала на парту далі. Спершу вона помінялася з Анною, потім із Зоєю, а ніхто ні про що й не здогадувався.

Я усвідомив це лише першого весняного дня в шкільному дворі, дивлячись на її розкішне розпущене по плечах волосся, а вона не зводила своїх прекрасних синіх очей з Маркеса, який хизувався грою в баскетбол. Потім вона взяла його за руку, а я стиснув кулаки так, що нігті вп’ялися мені в долоні. Утім її щасливий вигляд ніби зігрівав мені душу. Гадаю, що кохання — штука сумна й чудова.

Ів підсів до мене на лавку.

— Чого ти тут стовбичиш, замість іти грати з іншими?

— Міркую.

— Над чим?

— А навіщо треба кохати?

— Гадаю, що тут я тобі не зможу відповісти.

— Нічого, я, певно, теж невеликий спец, щоб ставити такі запитання.

— Ти закохався?

— Баста, жінка моєї мрії кохає іншого.

Ів закусив губу. Це мене образило. Я хотів піти, та він притримав мене за руку:

— Сідай, ми ще недоговорили.

— А про що нам говорити?

— Та про неї ж, про кого ще!

— Я знав, що з того нічого не вийде, але не міг її не любити.

— Хто ж вона?

— Ота, що тримає за руку здорованя біля баскетбольного кошика.

Ів подивився на Елізабет і хитнув головою:

— А вона гарна.

— Я надто малий для неї.

— Зріст тут ні до чого. Тобі боляче бачити її поруч із Маркесом?

— А як ви думаєте?

— Певно, було б ліпше, щоб жінка твоєї мрії була привітна до тебе?

Під таким кутом я про це ще не думав. Звісно, якщо ставити так питання, треба поміркувати.

— То, може, вона зовсім не жінка твоєї мрії?

— Можливо, — зітхнув я.

— А ти вже склав список того, чого хотів би досягти в житті? — поцікавився Ів.

— Я давно вже почав його складати. Коли ще вірив у Пер-Пер-Омелян 1] 1 Пер-Ноель (фр. Le Pere Noel) — букв. Батько Різдво, у Франції — казковий традиційний персонаж, що обдаровує дітей подарунками на Різдво. — Прим. ред. то посилав йому замовлення щороку, 22 грудня.

Ми з батьком ішли до поштової скриньки в кінці вулиці, і він піднімав мене, щоб я міг укинути листа в щілину. На тому листі не було ні адреси, ні марки. Я мав запідозрити обман, мав здогадатися, що батько колись від нас піде. Одна брехня тягне за собою іншу. Тож складати список я почав у шість років і щороку доповнював його й редагував. Стати пожежником, ветеринаром, астронавтом, капітаном торгового судна, пекарем, щоб бути щасливим, як Люкова сім’я… — через усе те я пройшов. Отримати електричний потяг, гарну модель літака, поласувати піцою з татом у суботу, досягти успіху в житті й повезти маму далеко від цього містечка. Подарувати їй гарний будинок, де вона могла б доживати віку, не працюючи, щоб вона не поверталася додому такою втомленою, стерти з її обличчя смуток, який я іноді читав у її очах, і від якого мені зводило живіт, як від удару Маркеса, коли він б’є під дих.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Викрадач тіней»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Викрадач тіней» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Викрадач тіней»

Обсуждение, отзывы о книге «Викрадач тіней» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x