Йоанна Ягелло - Молоко з медом

— Боже, яке щастя. Дитино, чи ти здуріла? Як же ми через тебе хвилювалися. Ти що, збиралася тут просидіти цілу ніч?

— Так, — зухвало відповіла Каська.

— Касю… Усе не так, як ти думаєш.

— Звісно. Так у фільмах каже чоловік зрадженій дружині, коли та ловить його на гарячому з коханкою, — пробурмотіла Каська.

— Чому ти нам нічого не сказала? Чому не розповіла про свої плани? Що для тебе це важливо?

— Я казала.

— Ні, не казала.

— Але ж ви знали, що мені подобається. І вважали це якоюсь дурною примхою. А я не хотіла опиратися вашим планам. Принаймні спочатку…

— Жінки завжди такі, — зауважив Касьчин батько. — Вважають, що ми самі повинні про все здогадуватися. Ну, але тепер повертаймося додому. Ми просто з ніг падаємо від утоми.

— Як ви мене взагалі знайшли? — спитала раптом Каська.

— У тебе локалізатор у телефоні.

— Це ви мені таку штуку встановили?

— Ні, це передбачено у твоїй моделі, безкоштовно.

— Бо ви ніколи мені не довіряли!

— Неправда. Це для того, щоб знайти телефон, якщо він загубиться. Касю, ти можеш собі думати все, що хочеш, але це справді не те, що ти думаєш. Ми хотіли для тебе якнайкраще. І не думали, що ти прагнеш чогось іншого.

— А ви знаєте, — сказала Каська, — що я хотіла навмисне погано скласти історію? Щоб не пройти на юридичний? Але я цього не зробила. То й маю тепер.

— Що маєш?

Каська махнула рукою. Знала, що разом з почуттям полегші, яку вона відчула, щойно їх побачила, прийшло усвідомлення, що її планам кінець. Вона просто не досить доросла.

— Касю, зробиш, як захочеш. Боже милий! Люди переймаються, що їхні діти ніде не пройшли, або й узагалі шкільного атестата не отримали, а ми мали б хвилюватися, що ти вступила відразу до двох вузів?

— Я не можу вчитися у двох.

— То роби те, що тобі до вподоби. Якби ти нам сказала, ми б жодних проблем не робили…

— Але я думала…

— Знаєш, кажуть, що дорога до пекла вибрукувана гарними намірами, але це неправда. Дорога до пекла вибрукувана переважно припущеннями, які ми робимо щодо інших. Не роби цього. Це несправедливо. Ми не потвори якісь, чесно…

— Але я…

— Годі. Досить уже. Їдьмо додому. Бо твоя мати зараз справді збожеволіє від переживань.

За хвилину Каська вже їхала в машині. Якийсь літак ішов на посадку. «Воля, — подумала вона. — Боже, як це прекрасно!»

З мобільного додатка для молодих мам:

Перші канікули твоєї дитини — це незвичайний час! Ти повинна докласти зусиль, щоб не зіпсувати поїздки через відсутність належного приготування. Натисни тут, щоб відкрити поради «Без чого не можна обійтися, мандруючи з дитиною» — і довідаєшся, що слід покласти до валізи.

Лінка клікнула на список, який налічував чи не кількасот предметів. Шапочка від сонця, крем з високим рівнем захисту від ультрафіолетового випромінювання, бальзам проти комарів та кліщів, мазь для укусів. Москітна сітка!

— Бабусю, у мене москітної сітки немає!

— Чого? Та дай ти собі спокій! Нащо ти читаєш цю дурню! Москітна сітка? Ще, мабуть, є лінк, де її купити? Їм би тільки гроші в людей витягати!

Бабуся допомагала Лінці збиратися. Лінка, щоправда, вважала, що це занадто, що вона й сама б собі дала раду, та бабуся була іншої думки. Приїхала із Кракова, шукала собі помешкання, а поки що знову оселилася в них. Просто була поруч.

— Тобі лише так здається, що без цього не обійдешся! Пам’ятаєш, як ви були на Мазурських озерах з малим Каєм, і виявилося, що твоя мама половину речей залишила вдома? Наприклад, узяла тільки легкий одяг, а впродовж усього відпочинку було холодно й дощило?

— Так, я пам’ятаю, що тоді вона не взяла й жодних моїх речей.

— Ти могла й сама зібратися, була вже велика.

— Довелося все купити, — засміялася Лінка. — Але це виявилося не так уже й погано, бо я отримала нові джинси!

— От бачиш. Ти список склала?

— Склала, — відповіла Лінка.

За мить бабуся вже критично переглядала список.

— Замало памперсів, замало дитячого харчування…

— Але ж, бабусю. Я лише спробую давати їй щось, крім свого молока! У середині серпня їй виповниться лише шість місяців!

— За моїх часів піврічна дитина їла вже все!

— Та ну, ти трохи перебільшуєш. Смажену курку теж? — засміялася онука. Вона почувалася так добре! Рішення бабусі оселитися у Варшаві й допомогти Лінці, її переїзд, постійна допомога. Присутність. Навіть, якщо бабуся часом і буркотіла на неї, Лінка однаково дуже її любила. Раптом відчула якесь дивне зворушення.