Милан Кундера - Вальс на прощання

Повернувшись за кілька хвилин, він сказав, що репетиція вже скінчилася і сурмач пішов. Вона подумала, що її хочуть спекатися, й розгнівалася, тим паче, давно вже підозрювала про ту вагітність.

— Він вважає, що це фізіологічно неможливо! Диво та й годі, — фізіологічно, бач, неможливо! Цікаво, що він скаже, як народиться дитина!

Обидві колеги гаряче підтримували її. Того дня, коли в наповненій парою залі вона сказала їм, що збула тієї ночі небувалі години зі славетним чоловіком, сурмач став осудовиськом для всіх її приятельок. Його примара витала в залі, де вони чергували, змінюючи одна одну, й коли звучало його ім’я, тихенько реготали, наче йшлося про особу, яку вони дуже близько знали. І, довідавшись, що Ружена зайшла в тяж, вони відчули якусь чудернацьку втіху, адже тепер він став невіддільний од них завдяки фізичній присутності в глибині її тіла.

Сорокарічна поплескала її по спині:

— Та заспокойся вже, заспокойся, крихітко! Ось я дещо для тебе маю.

І розгорнула заяложений і пошарпаний глянцевий журнал.

— Поглянь!

Усі троє схилилися над світлиною гожої молодої чорнявки, що стояла на естраді з мікрофоном біля вуст.

Ружена спробувала вгадати свою долю з тих кількох сантиметрів знімка.

— Я й не знала, що вона така молода, — сказала недовірливо.

— Та де там! — всміхнулася сорокарічна. — Цій світлині вже десять років. Вона з ним одного віку. Ця жінка тобі не суперниця!

Під час тієї телефонної розмови Кліма подумав собі, що вже давно чекав на цю жахливу звістку. Звісно, не було жодних розумних підстав гадати, що він запліднив Ружену того фатального вечора (навпаки, був певен, що вона несправедливо обвинуватила його), проте такої новини він сподівався вже давненько, ще до знайомства з Руженою.

Мав двадцять один рік, коли закохана в нього білявочка вирішила заявити, що вона вагітна, і в такий спосіб змусила взяти з нею шлюб. То були страшні тижні, у нього аж тремтіло все всередині, й урешті він занедужав. Відтоді затямив собі, що вагітність — це лихо, якого можна чекати звідусіль, що це удар, від якого немає громовідводу і про який сповіщають патетичним тоном по телефону (авжеж, того разу білявка теж сповістила йому про ту жахливу новину телефоном). Халепа, яка спіткала його в двадцять один рік, спричинилася до того, що він вступав у контакти з жінками з відчуттям тривоги (проте досить палко) і після кожного побачення остерігався недобрих наслідків. Хоч він і запевняв себе, що завдяки його хворобливій обережності ймовірність тієї халепи не становить і тисячної відсотка, проте боявся навіть тієї тисячної.

Якось спокусився був вільним вечором і зателефонував одній жінці, якої не бачив уже два місяці. Впізнавши його голос, вона вигукнула: «О Боже, це ти! Я так чекала, що ти зателефонуєш! Мені так потрібно було, щоб ти зателефонував!» — і так наполегливо виголосила вона це, з таким пафосом, що серце його знову стиснулося від звичної тривоги й він усеньким своїм єством відчув: настала мить, якої він так остерігався. А що він завжди намагався якомога рішучіше дивитися правді у вічі, то й зараз пішов у наступ. «Чому ти кажеш мені це таким трагічним тоном?» — запитав він. «Учора померла моя мама», — відказала вона, і йому аж на душі полегшало, хоч і знав, що настане пора, коли таки не пощастить уникнути того лиха.

— Та годі вже! Що все це означає? — сказав ударник, і Кліма нарешті оговтався. Він побачив довкола заклопотані обличчя своїх музик, тож розповів їм про те, що сталося. Вони покидали інструменти і заходилися давати йому поради.

Перша порада була радикальна: вісімнадцятирічний гітарист заявив, що ту жінку, яка телефонувала їхньому начальникові й сурмачеві, потрібно гнати в три вирви. «Скажи їй, нехай робить, що хоче. Дитина не твоя, й тобі немає до того ніякого діла. А як наполягатиме, то аналіз крові покаже, хто батько».

Кліма зауважив, що такі аналізи здебільшого нічого не доводять і до уваги беруться тільки обвинувачення, які висуває жінка.

Гітарист відказав, що до того аналізу справа не дійде. Якщо дати жінці такого одкоша, то вона не вдаватиметься до марних заходів і, збагнувши, що чоловік, якого вона обвинувачує, не якийсь там вайло, позбудеться дитини власним коштом.

— А якщо вона все ж таки народить ту дитину, то ми всі, усенький оркестр, посвідчимо в суді, що переспали з нею за тої пори. І нехай шукають батька поміж нами!

Проте Кліма відказав: