Андрій Новік - Останній спадок

— Можна? — Дівчина праворуч від мене підняла руку.

— Так, прошу.

— Яка мета ваших лекцій? Ви справді вірите, що, якщо ми знатимемо різні погляди на створення світу, це нам чимось допоможе в житті? Мій батько тяжко працює в півтори зміни на фабриці соків, а мати — продавець на базарі. Якщо я прийду сьогодні додому й розповім усе це їм, то дуже сумніваюся, що їхня кар’єра та світогляд підуть угору. Мої тим паче.

— Не заперечую, більшість із вас — а може, й усі — ніколи не скористається цими знаннями. Та ви мусите засвоїти одну річ: важать не імена чи назви божественних місць. Деталі відіграють не таку роль, як загальний принцип створення ідей, їхній рух, розвиток, причини та наслідки. З цього слід робити висновки. Вінстон Черчилль якось сказав: «Що довше ми дивимось у минуле, то далі зможемо зазирнути в майбутнє». Я стану найщасливішим викладачем у світі, якщо, осягнувши принципи світотворення, ви зробите науковий, психологічний чи будь-який інший прорив. Бодай у своєму житті.

— Дякую. — Дівчина всміхнулась, але з вигляду було зрозуміло, що відповідь її не вдовольнила.

— Отже, ось вам найпоширеніша старослов’янська теорія походження світу. Стисло, аби не затягувати й не перенасичувати ваші мізки. Слов’янська міфологія оповідає нам про Темряву , про нескінченну Ніч , що заповнювала початок початків. У вічній пустоті не можна було розгледіти абсолютно нічого. У цьому безмовному холодному просторі летіло всевидяче, всеосяжне Око . Ви запитаєте, звідки воно летіло, якщо всюди порожнеча, усюди темрява? — розвів я руками, підвищуючи голос. — Так ось, летіло Око з глибини Темряви , діставалося зі Старих Світів з єдиною метою — створити в безмежній Темряві Новий Світ . Належало воно ще ненародженому Першобогу . Його звали Род . Це ім’я бажано запам’ятати — ви ще не раз почуєте його. Оку ніяк не вдавалося знайти хоч якусь можливість створити світ, заради якого воно пронизувало Темряву . І… воно заплакало. Зі зроненої сльози зародилися Першоптиця та Першобог — Сокіл - Род . Золоте пір’я птаха блиснуло так, що прорізало чорну Ніч , і, відчувши свободу, Птиця-бог розправила свої крила й закружляла навколо Ока .

Засмутившись від самотності, Сокіл-Род також заплакав. Як бачите, дуже чуттєве й емоційне в старослов’янській міфології зародження світу. У жодній із релігій ніколи ще так не плакали під час цього процесу. Коли сльоза, яку назвали золотою Сльозою-Росинкою , крапнула на всевидяче Око , воно почало розростатися доти, доки не перетворилося на великий острів, поглинутий Мороком і Темрявою. Тоді Сокіл-Род зронив іще одну сльозу, яку назвали срібною Сльозою-Росинкою і яка, упавши на острів, обернулась озером Живої Води . Смарагдова Сльоза-Росинка , третя та остання, породила квіти й рослини, які вкрили суху й чорну землю острова.

Коли Сокіл-Род спустився на землю, то за трохи зніс Золотий Жолудь , із якого виросло величезне Прадерево — іноді його називають Прадубом , або Дубом-Стародубом . На його гілках зав’язалися плоди безсмертя — молодильні яблука. Тоді Сокіл-Род злетів на верхівку Дуба-Стародуба та вигукнув: «Я створив цей рай, і тут моє місце на віки вічні. Звідси, — з Вирію, — я буду творити Новий Світ!»

За певний час Сокіл-Род зніс іще два яйця — біле та чорне. Коли вони впали в озеро Живої Води , з них утворилися Чорний і Білий Лебеді . Мирно жити вони, на жаль, не змогли. Побачивши, як Лебеді почали битися між собою, Сокіл-Род вигукнув з вершини Дуба : «Зупиніться. Я дам вам Слово та Розум, тож, вийшовши з води, станьте з обох боків мого Дуба!»

— А чому вони побилися? — запитала дівчина в окулярах і синьому светрі.

— Тому, що це споконвічна проблема світлого й темного. Це речі, які хоч несумісні між собою, проте існувати одна без одної не можуть. Це так, якби темрява — це відсутність світла, а зло — відсутність добра. Відсутність у певній ситуації. Ці речі є взаємопов’язаними, попри те, що кожна намагається ствердити свою бездоганність і зверхність.

Тлустий хлопчина поцікавився:

— Тобто цей Род є основним божеством, батьком усіх інших богів?

— Рода не можна сприймати, як якесь окреме божество, — заперечив я. — Образ Рода є скрізь, він пронизує все, що ми можемо бачити навколо. Род — це загалом природа у всьому своєму розмаїтті та різновидах. Він саме життя. Набуваючи виявів у житті власне матерії, він дає змогу тій самій матерії бути живою. От, наприклад, будь-який організм складається з клітин, які відповідно складаються з молекул, ті — з атомів, а ті — з елементарних частинок (протонів, електронів і нейронів). Хоч і останні також складаються з іще менших, фундаментальних частинок — кварків. Вважали, — а дехто вважає й досі, — що все це окремо не живе, а є просто набором речовин, сполук, поєднань і їхніх комбінацій, але як би ви не збирали їх в одному місці та як би не перемішували, у вас не вийде живий організм. Цього замало. Аби стати живою, матерії потрібен іще один фактор. Вона набуває його лише в разі природного народження, а не штучного створення.