Андрій Новік - Останній спадок

— Так, сер.

Жінка швидко зібрала речі й кулею вилетіла із зали. Решта на знак згоди кивнули й умить пощезали за дверима.

Малий завжди був розумніший — мабуть, радше кмітливіший — за однолітків. Зі сповитку Лука привчився поводитися тихо. На відміну від більшості батьків, ми з Катериною не зривалися посеред ночі, ледве зачувши його неспокійне пхинькання. Щойно малий почав розуміти, що таке солодощі, то взяв за звичку не затискати їх у кулаці, доки ті розтануть, а щедро ділитися з усіма довкола. Іноді я говорив, що мій син зламався, на що Катерина, проводячи долонею по моїй щоці, казала, що коли й так, то брак успадковано від головного виробника, а термін гарантії, щоби його повернути, давно вже сплив.

Одначе хлопчикові подеколи набридало грати роль врівноваженої дитини, і він викидав коника. Так, після святкування його п’ятого дня народження трапився інцидент. Наша квартира в Тернополі тоді нагадувала поле військових дій: кольорові кульки та конфеті валялися по всіх кімнатах, а до заповнених брудним посудом і недоїдками солодкого столів зліталася дрібна мошва з усієї вулиці. Я протестував проти запрошення стількох гостей, але дружина обстоювала думку, що, коли хочемо злитися з місцевими та не почуватися відлюдьками, слід покликати якомога більше дітей із будинку та відповідно їхніх батьків. Це б убило двох зайців: ми мали б нагоду перезнайомитися з нашими сусідами, а Лука — завести нових друзів.

Скориставшись із відсутності уваги, Лука вхопив до рук тюбик із клеєм і пачку сірників, що лишилася на столі після запалювання свічок на торті, та зачинився в туалеті, гукнувши нам, що побіг туди в справах . За трохи Катерина вловила легкий запах горілого. Визирнувши у вікно, я заспокоїв дружину: на вулиці, у сміттєвих баках, хтось підпалив пакет, тож сморід розносило на весь район. Проте, зачинивши вікно, відчув, що запах лише посилився. Не розуміючи, що відбувається, я вишукував джерело їдкого запаху, а знайшов… причмеленого Луку. Скрутившись калачиком і звісивши голову поміж колін, він сидів у кутку. Я зрозумів, що малий щось накоїв, і мигцем побіг до туалету. Від побаченого там мене затрусило: від пожежі нас урятувала ванна, розташована в спареному з туалетом приміщенні. Набрана в ній вода тихенько колихалася й нагадувала туманно-сірий мул. На килимі, подарованому нам на новосілля, красувалися дві пропалини, присипані дрібним чорним попелом. Як виявилося, Лука вирішив провести дослід, з’ясовуючи, як добре горітиме склеєний двома чи трьома шарами туалетний папір. Малий підніс запалений сірник до паперу, і той умить спалахнув, почавши скрапувати й утворювати на килимі невеликі дірки. Якби туалет не був спарений із ванною чи у ванні не стояла по вінця вода, хлопчик не мав би чим загасити палаючий килим і квартира згоріла б під три чорти. Катерина довго намагалася вгамувати мій гнів, але тоді я вперше — щоправда, у півсили — приклався рукою до сідниць малого.

У спогади вдерлось гучне «гуп», немов від падіння чогось важкого, а потому дикі вигуки. Аудиторією гасали студенти. Я повільно оглянув приміщення, зупинившись на великому дерев’яному столі під настінною дошкою. На обличчі мимоволі з’явилась усмішка.

— Хто знає, що це за предмет?

— «Слов’янська міфологія», — швидко, наче змагаючись із невидимим суперником під час вікторини, видала дівчина з другого ряду. Решта або просто мовчали, або потай копирсалися в телефонах.

— Добре. Почнемо з основного — початку. Як утворився світ?

— Після Великого вибуху [30] Великий вибух — фізико-космологічна теорія про ранню стадію еволюції Всесвіту з надзвичайно щільного та гарячого стану, який існував близько 13,8 млрд років тому. За теорією, до Великого вибуху Всесвіт перебував у сингулярному стані, тобто мав нескінченну густину й температуру. Близько 13,8 млрд років тому відбувся вибух, після якого Всесвіт став розширюватися так швидко, що з чистої енергії почали зароджуватися перші субатомні частинки, які через тисячі років перетворилися на перші атоми. Основні постулати теорії сформулював бельгієць Жорж Леметр. , — знову мовила дівчина, — тринадцять мільярдів років тому.

— Хіба?

— Тобто? — саркастично стрельнув словами один зі студентів. — Це ж науково підтверджений факт.

— Ну, я б не констатував, що це на всі сто відсотків підтверджений факт, — усміхнувся я. — Може, дехто підзабув, але створення Всесвіту внаслідок Великого вибуху — гіпотеза. Одна з багатьох. І загалом ідеться не про вибух у звичному для нас сенсі. І стався він не в якійсь певній точці простору. Так, безсумнівно, цю гіпотезу визнано однією з найреальніших і найімовірніших, але все ж вона є гіпотезою. Хіба можна стверджувати щось, що не до кінця доведено? Людство до сьогодні не може з упевненістю сказати, звідкіля все це в біса взялося.