Андрій Новік - Останній спадок

Луїс Геррера натиснув кнопку на клавіатурі — і кімнатою розлився незрозумілий шум. Вигуки й стогони скопища чоловіків відбивалися від стін, повертаючись до вух Гендерсона. Зазвичай камери в таких громадських місцях, як-от забігайлівки, ресторани чи супермаркети, записують тільки відео, без звуку, який, по суті, тут непотрібен. Однак у нічних клубах чи пабах неспокійних районів варто мати в рукаві докази, якими можна було б скористатися в разі виникнення масових заворушень чи побоїщ. Власники саме таких закладів установлюють камери, обладнані мікрофонами. Це законно, якщо в закладі передбачено застереження «Ведеться відеонагляд». У пабі, до якого прикипіли очима чоловіки, таке застереження висіло позаду бармена, біля полиці з алкогольними напоями, проте так, що його заледве вдавалося розгледіти.

— Вимкніть цей шум.

Білл цього разу не кричав. Цікавість і спантеличення охопили його. Їхня робота вкотре дала плоди. Давно програма не отримувала таких глобальних, таких очевидних доказів правильності свого шляху. Залишалося просто діяти, діяти з іще більшим ентузіазмом. Нехай хто-небудь спробує зупинити його розігнаний двигун тепер.

— Ми можемо щось зробити зі звуком, аби почути, про що вони розмовляють? — Гендерсон звертався безпосередньо до Геррери.

— Так, — усміхнувся той, — це дуже легко.

«Якщо все здається легким — це означає, що працівник не надто вправний і робота вища за його розуміння, — подумав Гендерсон. — Мабуть, да Вінчі мав слушність».

— Я налаштував програму звукопросіювача, і загальний шум розчинився, виокремлюючи лише цей один, потрібний голос.

Тишу знову прорізав звук, проте зараз чіткий та одноголосий. Усі почули одного єдиного чоловіка, котрий перемовлявся про щось зі своїм співбесідником. Білл Гендерсон закріпив цей день у пам’яті як один із найзнаменніших і найперспективніших для його програми за останні два роки. Він підвівся, енергійно перестрибуючи поглядом з одного на іншого з присутніх.

— Чому ми раніше цього не зробили?

— Ми не могли його вистежити, — почав пояснювати Рамірес. — Він просто зникав, тож єдине, що нам зоставалося, це виловлювати його на камерах спостереження. Цей тип надто обережний. Це вперше, коли він провтикав із камерами.

— Мабуть, поспішав, — припустив Ґреґор Бойд.

За чотири хвилини розмови чоловіки на відео розпрощалися, міцно потиснувши один одному руки, і попрямували до виходу.

Один із них сягнув до кишені штанів і витягнув телефон. Після кількох натисків на екран приклав його до вуха та зник із поля огляду камери.

— З’ясуйте, кому він телефонував!

Гендерсон швидко вийняв iPhone та кивнув Ґреґорові. Ситуація вимагала мобільності.

— І викличте перекладача.

— Так.

— Хто є з виконавців ?

— Треба дізнатися. Дай мені хвилинку…

— Мені потрібна Мелані Маєрс, і негайно.

Ґреґор Бойд вибіг із конференц-зали з телефоном у руках. Усі навколо заметушились, як і до приходу Гендерсона. Аманда Ворд швидко щось занотовувала в записник — олівець у її руках аж димів. Рамірес телефонував підлеглим і раз у раз переказував ту саму інформацію, потрібну для негайного виконання, а Геррера зберігав файли на ноутбуці. За мить до зали знову ввірвався Ґреґор із неоднозначним виразом обличчя. Позаду плентався низькорослий китаєць Лі Діксон — очільник підрозділу програмного забезпечення виконавців .

— Де Маєрс?! — зайшовся криком Гендерсон і знову запустив пальці у волосся. Він сподівався, що дрібні, доведені до автоматизму рухи руками — тріскання суглобами пальців, застібання та розстібання верхнього ґудзика сорочки чи пригладжування зачіски — дадуть змогу погамувати нервовість, проте дуже помилявся.

— Діксон останній, хто її бачив. — Ґреґор указав на китайця, котрого щойно ввів до конференц-зали.

— Кажи, де вона, бо полетиш назад до свого Токіо, Діку!

— Пекіна… — Китаєць проковтнув образу, якою Гендерсон постійно користався (ішлося не про плутанину з містом народження, а саме про глузливе скорочення його імені [29] Dick — чоловічий статевий орган, член ( англ. ). ). — Мелані поїхала до Барселони. У неї відпустка. Принаймні вона так говорила.

— Яка в сраку відпустка? Знайди мені Маєрс! — Гендерсон тицьнув вказівним пальцем у груди китайцеві, а потім обернувся, звертаючись до кожного з присутніх. — І ти! І ти! І ти! А ти, Амандо, подбай, аби все, що зараз відбулося, не вийшло за межі цієї конференц-зали. Стеж за кожним виданням. Не дозволяй жодному бодай слово написати на цю тему. Інакше всім голови повідриваю! Зрозуміло?