Джордж Оруэлл: У злиднях Парижа і Лондона

Але, messieurs et dames , це і є те, що я обіцяв пояснити вам. Це і є Любов. Це був найщасливіший день мого життя».

Він був цікавим суб'єктом, цей Шарлі. Я описав його, просто щоб показати, які різні персонажі населяли квартал вулиці дю Кок д'Ор.

Я жив у кварталі вулиці дю Кок д'Ор уже десь півтора року. Одного дня влітку я виявив, що в мене залишилося всього чотириста п'ятдесят франків, а заробляв я лише тридцять шість франків на тиждень викладанням англійської. До цього я не думав про майбутнє, але тепер зрозумів, що терміново маю діяти. Я вирішив почати шукати роботу і — як виявилося, дуже вчасно, — завбачливо заплатив дві сотні франків оренди за кімнату на місяць наперед. З тими двомастами п'ятдесятьма франками, що залишилися, не рахуючи уроків англійської, я міг жити місяць, і за цей час можна було б знайти роботу. Я вирішив стати гідом в одній з туристичних компаній чи, може, перекладачем. Утім, нещасливий випадок не дав цьому здійснитися.

Одного дня у готелі з'явився молодий італієць, який назвався набірником. Він виглядав дуже сумнівно, оскільки носив бакенбарди, які могли означати належність як до апашів [28] Апаші — злочинні угрупування, що діяли в Парижі в кінці XIX — на початку XX століття. Названі на честь племені індіанців апачі. До цих угрупувань входила переважно молодь, чимало уваги приділялося зовнішнім атрибутам належності до спільноти. , так і до освічених людей, і ніхто не міг з упевненістю сказати, ким він є насправді. Мадам Ф. він не сподобався, тож вона змусила його заплатити за тиждень наперед. Італієць заплатив і шість ночей залишався в готелі. За цей час він зумів зробити копії з багатьох ключів і останньої ночі пограбував дюжину кімнат, серед них і мою. На щастя, він не знайшов грошей у мене в кишені, тож я не залишився без копійки. Я мав сорок сім франків — сім шилінгів і десять пенсів.

Це поклало край моїм планам шукати роботу. Тепер мій бюджет складав шість франків на день, і це вже від початку було непросто, аби думати про щось інше. Саме тоді й почався мій досвід життя у злиднях: хоча шість франків на день може ще й не справжні злидні, але це вже близько до їх межі. Шість франків — це один шилінг, і за шилінґ на день у Парижі прожити можна, якщо знаєш як, але справа ця нелегка.

Загалом це цікаво — твоє перше знайомство зі злиднями. Ти так багато думав про них — це те, чого ти боявся все життя, те, що, як ти знав, рано чи пізно з тобою станеться, але насправді все виявляється цілковито й буденно інакшим. Ти думав, що це буде просто, але це надзвичайно складно. Ти думав, що це буде жахливо, але це лише жалюгідно й нудно. Першою відкривається особлива ницість злиднів, зміни, які вона в тобі спричиняє, своєрідні дріб'язковість і жадібність.

Ти відкриваєш, наприклад, потаємність, що супроводжує злидні. Раптовий удар залишає тебе з шістьома франками на день. Але, звісно, ти не можеш цього визнати, — ти маєш вдавати, що живеш, як завжди. Від самого початку тебе затягує в плетиво брехні, і навіть брехнею ти заледве даєш цьому раду. Ти перестаєш відносити речі до пральні, власниця пральні перестріває тебе на вулиці й запитує чому. Ти щось бубниш, і вона, вважаючи, що ти почав прати одяг деінде, стає твоїм ворогом на все життя. У тютюновій крамниці допитуються, чому ти став менше курити. Надходять листи, на які ти б хотів відповісти, але не можеш, бо марки надто дорогі. І ще їжа — їжа є найбільшою проблемою. Щодня ти виходиш начебто в ресторан і тиняєшся годину Люксембурзьким садом [29] Парк у Латинському кварталі Парижа. , спостерігаючи за голубами. Потім ти проносиш їжу додому в кишенях. Твоя їжа — хліб з маргарином чи хліб з вином, і навіть її вибір визначається потребою брехати. Ти мусиш купувати житній хліб замість домашнього, бо буханці житнього хоча й дорожчі, зате круглі і їх можна пронести в кишенях. Це ще один франк на день. Іноді для правдоподібності тобі доводиться витрачати шістдесят сантимів на напій, і відповідно на таку ж суму ти менше їси. Твоя білизна стає брудною, закінчуються мило й леза для гоління. Волосся вже час стригти, тож ти намагаєшся зробити це сам, але з таким жахливим результатом, що зрештою доводиться йти до перукаря й витрачати суму, що дорівнює твоєму денному раціонові. Увесь день ти вдаєшся до обману, і це дорогий обман.

Ти вже збагнув надзвичайну ненадійність твоїх шести франків на день. Спіткає жорстока невдача — залишаєшся без їжі. Ти віддав останні вісімдесят сантимів за півлітра молока й кип'ятиш його над спиртівкою. Доки воно кипить, клоп пробігає по твоєму передпліччю. Ти нігтем даєш йому щигля, й він падає — бульк! — просто в молоко. Не залишається нічого, окрім як усе вилити й сидіти голодним.