Іен Мак'юен - Амстердам

Коли вони поверталися, у кишені у Вернена задзвонив телефон. Вернон вибачився й відійшов убік, лишаючи свого друга, щоб поговорити на самоті. Клайв загорнувся в плащ і вповільнив ходу. Зараз біля крематорію зібралася юрба — сотні дві убраних у чорне людей. Але здавалося хамством просто піти і нічого не сказати Джорджу. Нарешті Джордж отримав її — коли вона вже не впізнавала власного обличчя в дзеркалі... Клайв уже не відчував ніг і почав тупати, і цей карбований ритм повернув спадання десятьох нот, ритардандо, англійський ріжок, і в контрапункті — м’який сплеск віолончелей у дзеркальному відображенні. Обличчя Моллі. Кінець. Хотілося лише тепла і тиші студії, фортепіано, незавершеної партитури, хотілося завершити. Долинуло, як Вернон каже на прощання:

— Гаразд. Перепишіть вступний абзац і пустіть на четвертій шпальті. Я буду за кілька годин.— Потім мовив до Клайва: — Кляті ізраїльтяни. Треба нам підійти.

— Мабуть.

Але натомість вони ще раз обійшли газон, адже прийшли, врешті-решт, ховати Моллі.

Примусивши себе зосередитися, Вернон відкинув службові турботи.

— Вона була чудовою дівчиною. Пам’ятаєш стіл для снукера [5] Різновид більярдної лузної гри (snooker), британський винахід. ?

У 1978 році компанія друзів зняла на Різдво великий будинок у Шотландії. Моллі й чоловік, з яким вона тоді зустрічалася, королівський адвокат на прізвище Брейді, залізли на забутий стіл для снукера у позах Адама і Єви, він у самих трусах, вона у ліфчику і трусиках, і кий зображав змія, а червона куля — яблуко. Однак ця історія отримала розголос і в дещо перекрученому вигляді навіть потрапила до некролога, де було написано, що Моллі «танцювала гола на Святвечір на столі для снукера в шотландському замку», причому дехто з присутніх саме так це і пригадував.

— Чарівна дівчина,— повторив Клайв.

Тоді, вдаючи, що кусає яблуко, вона дивилася прямо на нього і сороміцьки посміхалася, тримаючи одну руку на відставленому стегні, наче мюзик-хольна пародія на шльондру. Клайв гадав, що то знак, оскільки вона затримала на ньому погляд, і, звісно, того квітня вони знову поєдналися. Вона переїхала до студії в Південному Кенсинґтоні й залишилася там на все літо. Це був той час, коли відкрилася її ресторанна колонка, коли Моллі ввірвалася на телебачення, щоб затаврувати «Гід Мішлен» [6] Фр. Michelin, Le Guide Rouge — «Червоний гід Мішлен», або просто «Червоний гід» — найвідоміший і найвпливовіший ресторанний рейтинг. Видається з 1900 року. як «кухонний кітч». Це також був і час Клайвового першого прориву — у Фестиваль-Холі вдруге поспіль грали «Оркестрові варіації». Моллі, певно, не змінилася, зате змінився він. За десять років він дізнався досить, щоб дечого в неї навчитися. Моллі стала його наставницею в скрадливому сексі й навчила, що непорушність теж іноді необхідна. Лежи нерухомо, отак, дивися на мене, просто дивися на мене. Ми — бомба вповільненої дії. Йому було майже тридцять — за сьогоднішніми мірками, почав він запізно. Коли вона знайшла собі квартиру і зібрала валізи, він запропонував їй побратися. Вона поцілувала його і прошепотіла на вухо: «Побрався, щоб жінка не йшла назавжди, / А тепер цілий день їй у хаті сиди». Вона мала рацію, поїхавши: він був щасливий опинитися на самоті й менш ніж за місяць написав «Три осінні пісні».

— А ти бодай чогось навчився від неї? — раптом спитав Клайв.

У середині вісімдесятих Вернон теж отримав другий шанс — на канікулах у маєтку в Умбрії. Тоді він, ще одружений, був римським кореспондентом газети, де нині став головним редактором.

— Я ніколи не можу запам’ятати сексу,— по паузі сказав він.— Певен, що Моллі була неперевершена. Але я пам’ятаю, як вона розповідала про порчині [7] Porcini ( італ .) — білі гриби. : як їх збирати, як готувати.

Клайв припустив, що це відмовка, і вирішив не відкривати жодних своїх таємниць. Він подивився в бік каплиці. Доведеться через неї пройти. Промовив досить жорстко:

— Знаєш, я б одружився з Моллі. А коли вона почала б згасати, просто придушив би її подушкою абощо і врятував від усезагальної жалості.

Вернон сміючись повів друга геть із «Саду пам’яті».

— Легко сказати. Я просто бачу, як ти пишеш гімни для прогулянок ув’язнених аферистів, як ця... як там її... суфражистка.

— Етель Сміт. У дідька, в мене б вийшло краще, ніж у неї.

Друзі Моллі, які готували цей похорон, воліли б не йти в крематорій, але Джордж дав зрозуміти: ніякої панахиди не буде. Він не схотів чути, як три колишні її коханці виголошують промови — такі собі порівняльні звіти — з кафедри у Сент-Мартіні або Сент-Джеймсі й обмінюються поглядами, коли скінчать говорити. Коли Клайв і Вернон наблизилися, то почули знайому тріскотнечу, як на вечірці. Не було ні таць із шампанським, ні відлуння голосів од ресторанних стін, але все інше нагадувало відкриття галереї або ще один репортаж для ЗМІ. Клайв ще ніколи не бачив стільки облич у денному світлі, та ще й настільки жахливих — вони нагадували трупи, поставлені сторчака, аби вітати новопреставлену. Ведений цим поштовхом мізантропії, він плинно попрямував крізь гамір, не озиваючись на своє ім’я, забираючи лікоть, коли за нього смикали, так і йшов до Джорджа, який розмовляв з двома жінками і зморщеним стариганем у фетровому капелюсі та з тростиною.