Іен Мак'юен - Амстердам

— Я зараз дуже зайнятий,— сказав Вернон.

— Я роблю вам велику послугу. Це така тема, за яку «Світові новини» [15] Ідеться про часопис «News of the World» — британський таблоїд, який виходив з 1843 по 2011 р. готові вбивати.

— Я можу приїхати десь після дев’ятої вечора.

— Дуже добре. Тоді до зустрічі,— обурено промовив Джордж і від’єднався.

На той час на нараді усі крісла, окрім одного, були зайняті, і щойно Вернон опустився в своє, розмови стихли. Він торкнувся голови. Тепер, коли він знов опинився в товаристві, повернувся на роботу, його внутрішня відсутність перестала засмучувати його. Перед ним була розстелена вчорашня газета. Він промовив до мовчазного оточення:

— Хто підписав передовицю в екологічному розділі?

— Пат Редпат.

— У нашій газеті не місце виразам на кшталт «маю сподівання», особливо в передовиці. І жодним...— тут він зробив паузу для створення драматичного ефекту, удаючи, що продивляється шпальту.— До речі, «жодний» зазвичай вимагає дієслова в однині. Ми можемо врешті засвоїти ці дві прості істини?

Вернон бачив, що присутні погоджуються з ним. «Граматики» якраз таке й люблять. Вони радше побачать газету в могилі, але з ідеальним синтаксисом.

Трішки догодивши юрбі, Вернон натиснув на газ. Одна з його небагатьох вдалих новацій, мабуть, єдина вдала, полягала у скороченні щоденної планерки від сорока до п’ятнадцяти хвилин завдяки скромно запровадженим правилам: на посмертний розтин номера витрачати не більше п’яти хвилин, адже що було, загуло; ніяких жартів і тим паче анекдотів — він їх сам не розповідає, так нехай і ніхто не розповідає. Вернон повернувся до «Зарубіжних новин» і спохмурнів.

— Виставка глиняних черепків у Анкарі? Це що — у новинах? Вісімсот слів? Я просто не розумію, Френку.

Френк Дибен, заступник редактора відділу зарубіжних новин, почав пояснювати — не без домішки глузливості:

— Ну, розумієте, Верноне, це означає фундаментальну зміну нашого розуміння впливу ранньої Перської імперії на...

— Зміни в розумінні битих горщиків — це не новина, Френку.

Ґрант Макдональд, заступник головного редактора, який сидів біля Вернона, делікатно втрутився:

— Справа в тому, що Джулі нас підвела — не вислала матеріали з Рима. Вони мали заповнити...

— Тільки не це знову! І що тепер?

— Гепатит С.

— А як щодо АР [16] АР — скорочення від «Associated Press». ?

— Це було цікавіше,— знову заговорив Дибен.

— Ви помиляєтеся. Це повний провал. Такого навіть ТЛС [17] TLS — «The Times Literary Supplement» — літературно-критичний журнал у Лондоні. Обидва названі видання дуже впливові. не друкуватиме.

Вони перейшли до порядку денного. Кожен редактор по черзі давав витяг матеріалів зі своїх списків. Коли дійшла черга до Френка, він почав обстоювати необхідність розмістити новину про Ґармоні на першій шпальті. Вернон вислухав його, а потім сказав:

— Він зараз у Вашингтоні, а має бути у Брюсселі. Він укладає угоду з американцями за спиною у німців. Короткострокова вигода, довгострокова катастрофа. Він був жахливим міністром внутрішніх справ, ще гіршим міністром закордонних справ, і він нас занапастить, якщо колись стане прем’єр-міністром, а це дедалі більше вірогідно.

— Ну, так,— погодився Френк, за м’якістю тону приховуючи розлюченість, що зарубали його Анкару.— Ви сказали все це в передовиці, Верноне. Безумовно, річ не в тім, що ми не згодні з угодою, а в тім, наскільки вона важлива.

Вернон ставив собі питання, чи міг би він примусити себе просто дати Френкові спокій... А що це він собі причепив — сережку?

— Цілком правильно, Френку,— сердечно мовив Вернон.— Ми в Європі. Американці хочуть, щоб ми були в Європі. Особливі стосунки — це справи минулі. Угода не має великого значення. Матеріал про неї буде на внутрішніх сторінках. Хай там як, а Джуліану Гармоні й далі буде несолодко.

Вони вислухали спортивного редактора, обсяг чиїх сторінок Вернон збільшив удвічі за рахунок мистецтв і книжкових оглядів. Потім прийшла черга Летис О’Гари, редакторки відділу аналітики:

— Мені треба знати, чи ставимо ми матеріал про дитячий будинок у Вельсі.

— Я бачив перелік відвідувачів,— озвався Вернон.— Повно великих цабе. Ми не потягнемо судових витрат, якщо помилимося.

Летис полегшено зітхнула і почала описувати розслідування свого завдання — матеріалу про медичний скандал у Голландії.

— Вочевидь, лікарі використовують закон про евтаназію як...