Іен Мак'юен - Ієн Мак'юен. Спокута

Так, наприклад, дитина, яка спостерігає з вікна: ми бачимо події її очима, і ви добре вловили її граничне нерозуміння ситуації. Так само її рішучість, відчуття посвяченості в дорослі таємниці. Ми бачимо цю юну дівчинку на світанку своєї індивідуальності. Інтригує її рішучий намір відмовитись од чарівних казок, бувальщин і пєс, які вона писала раніше (було би приємніше, якби ми вловили, що саме вона писала, бодай один твір), але так можна вихлюпнути з водою дитину, оскільки втручається вигадана методика оповідача. Після всіх чудових ритмів і гарних спостережень нічого особливого не відбувається, попри те, що початок так багато обіцяє. Молоді чоловік і жінка біля фонтана, і між ними, безперечно, багато нез'ясованих почуттів, змагання за китайську вазу династії Мін, у ході якого цей раритет розбивається. (Але ж цей витвір такий безцінний, що навряд чи його можна виносити просто неба, хіба не так? Може, для Вашої мети більше пасуватимуть севрська чи німфенбурзька порцеляна?) Ця жінка, повністю одягнена, стрибає у фонтан виловити друзки. Хіба не ліпше описати це так, наче дівчинка насправді не зрозуміла, що ваза розбилася? Тоді для самовидиці було б ще більшою загадкою, чому жінка пірнає у фонтан. Це можна розгорнути на матеріалі вже описаного — але Ви десятки сторінок присвятили світлотіні й випадковим враженням. Далі ми дізнаємося версію подій і з точки зору чоловіка, і з точки зору жінки — але майже нічого нового. Просто описи речей і почуттів та деякі несуттєві спогади. Чоловік і жінка йдуть геть, лишаючи на землі вологу пляму, яка швидко випаровується — і тут ми бачимо кінець. Цей статистичний стиль вужчий за можливості Вашого безперечного таланту.

Якщо ця дівчинка так до кінця нічого й не зрозуміла або її настільки спантеличила дивна сценка, що розгорталася перед нею, то як це може вплинути на життя двох дорослих людей? Чи, може, вона роз'єднала їх у якийсь катастрофічний спосіб? Або зблизила їх, навмисно чи випадково? Може, вона невинно викрила їх, що не сподобалося батькам молодої жінки? Ті, звісно, не схвалили б зв'язку між їхньою старшою дочкою і сином своєї прислуги. Може, молода пара використала її як листоношу?

Іншими словами, не марнуйте стільки часу, не зосереджуйтеся на описі сприйняття кожної з трьох постатей, а подайте їх нам більш економно, змальовуючи, як і раніше, так яскраво світло, каміння і воду, що у Вас дуже вдало виходить ,— а потім рухайтеся далі, щоб створити якесь напруження, кинути якийсь проблиск, якусь світлотінь усередині самої розповіді. Ваші найбільш вибагливі читачі точно обізнані з найновішими теоріями Берґсона про аспекти свідомості, але я впевнений, що вони зберігають дитяче бажання прочитати саме розповідний стиль, історію, яка напружено розвивається, і читачі хочуть розуміти, що саме відбувається. До речі, за Вашим описом, Ви згадуєте Берніні в зв'язку з площею П'яцца Барберіні, а не П'яцца Навона [61] Piazza Navona — римський майдан, відомий бароковими фонтанами, зокрема Фонтаном чотирьох річок (1647-1651) роботи Берніні. .

Простіше кажучи, розповіді потрібен кістяк. Певно, Вам буде цікаво дізнатися, що однією з Ваших завзятих читачок була місіс Елізабет Бовен [62] Елізабет Бовен (1899-1973) — англо-ірландська романістка, твори якої присвячені міжособистісним стосункам. , Якось вона зайшла до нас у редакцію дорогою на сніданок і проглянула стос машинописів, а відтак попросила відвезти Ваш рукопис їй додому, щоб прочитати там, і скінчила того ж дня. Спочатку вона вважала, що ця проза «занадто щільна, занадто солодкаво-пересичена», але натомість перегукується з романом «Відповідь — прах» [63] «Dusty Answer» — перший роман британської письменниці Розамонд Леманн (1901-1990), опублікований у 1927 р., який свого часу шокував публіку. (про що я взагалі й не думав). Потім вона «захопилася, наче затягнулася кальяном» і, нарешті, лишила нам свої зауваження, наведені вище. Можливо, Ви почуваєтеся пречудово й задоволені своїм твором і стилем, або ж наші побажання можуть викликати у Вас праведний гнів, або такий відчай, що Ви й не захочете знову дивитися на рукопис. Ми щиро сподіваємося, що такого не станеться. Наше бажання полягає в тому, щоб Ви прийняли ці зауваження — висловлені зі щирим ентузіазмом — як основу для іншого нарису.

Ваш супровідний лист був напрочуд стриманий, але Ви натякнули на те, що у Вас на цю мить майже немає вільного часу. Як щось змінитися і Ви минете ці випробовування, ми будемо більш ніж раді бачити Вас за келихом вина, щоб обговорити це питання. Ми сподіваємося, що Ви не засмутитеся. Можливо, Вас розрадить, якщо Ви знатимете: наші листи-відмови, як правило, не перевищують трьох речень.