Іен Мак'юен - Ієн Мак'юен. Спокута

Минуло три місяці, а Брайоні не отримала жодної звістки від «Горизонту».

На другий твір теж не було відповіді. Брайоні пішла до адміністрації та попросила адресу Сесилії. На початку травня вона написала сестрі. Тепер їй здавалося, що мовчання й було відповіддю від Сесилії.

В останні травневі дні постачання медикаментів збільшувалося. Пацієнтів, у яких були не такі гострі хвороби, що не вимагали термінового лікування, відіслали додому. У багатьох палатах царювала б абсолютна порожнеча, якби не прибуття сорока моряків через рідкісний різновид жовтяниці, яка охопила Королівський військово-морський флот. Брайоні не встигала занотовувати у щоденник. Почалися нові предмети — сестринська справа та вступ до анатомії. Першокурсниці поспішали з чергувань на лекції, потім їли й розходилися по своїх кімнатах. Ледь прочитавши три сторінки, було важко зберігати ясну свідомість. Куранти Біг-Бена відзначали перебіг доби, й іноді урочистий подзвін, що знаменував чверть години, викликав притлумлені панічні стогони, коли дівчата усвідомлювали, що кудись запізнилися.

Міцний сон уночі сам по собі вважався медичною процедурою. Більшості пацієнтів, незалежно від їхнього стану, заборонялося навіть кілька кроків ступити до туалету. Тому день починався з підкладного судна. Старша сестра не схвалювала, коли ті судна тримали, «як тенісні ракетки». Їх слід було носити «у Божу славу» — і все треба було вилити, вимити, вичистити та прибрати до пів на восьму, коли приходила пора вранішньої дози ліків. Увесь день — судна, купання й обтирання, миття підлог. Дівчата скаржилися на болі в спині, бо доводилося тягати постільну білизну, а ноги наче вогнем горіли від постійного стояння весь день. Додатковий обов'язок медсестер полягав у влаштуванні затемнення величезних вікон у палатах. До кінця дня більшало суден, треба було виливати мокротиння, варити какао. Ледь випадала вільна хвилька між завершенням чергування і початком занять, щоб повернутися до гуртожитку забрати зошити і підручники. Двічі на день, пробігаючи коридором, Брайоні бачила осуджувальний погляд старшої медсестри, й обидва рази догана висловлювалася безбарвним тоном. Лише кровотеча або пожежа були вагомою підставою для медсестри, щоб бігати відділенням.

Але найчастіше молодші практикантки проводили час у мийні. Подейкували, що скоро поставлять автоматичні судна й баки для миття, але це була тільки мрія про землю обітовану. А поки що вони мають робити все так, як інші робили до них. Того ж дня, коли Брайоні двічі висловили догану за біганину, її поза графіком послали до мийні як додаткові робочі руки. Це порушення неписаного графіка могло виникнути через нещасний випадок, але вона сумнівалася. Замкнувши по собі двері до мийні, вона пов'язала на поясі важкий гумовий фартух. Хитрість випорожнення суден, можна сказати, єдиний для неї спосіб випорожнення суден — заплющити очі, затамувати подих і відвернутися. Потім вимити й виполоскати у розчині карболки. Якщо Брайоні забувала перевірити, чи дочиста й досуха витерті ручки судна, то наражалася на великий скандал з сестрою.

Наприкінці дня вона пішла прибирати майже порожнє відділення: пересувала шафки, випорожняла попільнички, збирала газети. Машинально глянула на згорнуту сторінку «Недільного аркуша». Вона стежила за новинами, збираючи їх уривками. Ніколи не вистачало часу, щоб сісти й уважно прочитати газети. Вона знала про прорив лінії Мажино, бомбардування Роттердама, капітуляцію голландської армії, і деякі дівчата напередодні говорили про швидкий розгром Бельгії. Ситуація погіршувалася, але ж мав у війні настати перелом. Зараз увагу Брайоні привернуло одне заспокійливе речення — не через сказане, а через не сказане. Переміщення Британської армії у Північній Франції було «стратегічним відступом на заздалегідь підготовлені позиції». Навіть Брайоні, геть не знаючись на військовій стратегії або журналістській етиці, зрозуміла евфемізм. Можливо, вона останньою на всю лікарню збагнула, що відбувається. Спостерігаючи за звільненням палат, за потоком медикаментів, вона думала, що все це просто частина загальної підготовки до війни. Сама Брайоні надто переймалася власними дріб'язковими проблемами. А тепер, поєднавши окремі новини, вона збагнула те, що вже, певно, знають усі інші та що планує лікарняна адміністрація. Німці дійшли до Ла-Маншу, Британська армія в халепі. У Франції все жахливо, хоча ніхто не знав масштабу втрат. Це передчуття, цей прихований страх — ось що витало в повітрі.