Аскольд Мельничук - Що сказано

— Мушу працювати.

— Кажуть, Сталін хворіє.

— Хай би помер тисячу разів.

Однак не менш часто люди вдавали, що не впізнають знайомих зі старого світу. В Америці вони мають право забувати.

Кілька тижнів перед пологами Ластівка молилася ревніше, ніж завжди. Домагалася в Бога обіцянки подбати про її перше дитя, як про нічиє інше. Це, зрештою, її дитя. Ходи за ним, як повітря, казала вона Богові. Я знаю, Ти так і зробиш, додавала вона вже смиренніше, бо Ти добрий.

Вдома хлопчик спав у колисці, Стефан на канапі в одному куті, Наталка в іншому, змучені батьки тулилися під наметом, напнутим над матрацом просто на підлозі.

— Він писатиме музику…

— Зароблятиме гроші…

— Бог допоможе.

— Богові краще знати.

Наодинці з сином Ластівка шепотіла:

— Пам’ятай: ти син князів, і діти твої по тобі князями будуть.

Невдовзі після народження Богдана Аркадій купив чорний крайслер. Неділями сім’я виїздила за місто, вивчала узбережжя. Часто вони мандрували з Ластівчиними родичами, подружжям Заремб. По кількамісячних пошуках знайшлася й доступна в ціні хата на дві сім'ї.

Нью-Джерсі був раєм.

Він починався по той бік ріки, що відділяла його від Нью-Йорка, в Гакенсаку, тягнувся до Байонни і Джерсі-Сіті, звужувався в центрі й далі йшов до Камдена, що на межі з Філадельфією. То була фабрика без стін, обплетена конвеєрами автострад, якими сновигали мільйони деталей, необхідних для справної діяльності Америки. Тут мешкала третина країни. Нью-Джерсі вибирав із землі сировину і перетворював її у вироби. То була колиска споживацтва. Вона давала світу фарби, пиво, нафтопродукти і безконечні ряди поетів-верлібристів. Усе було прибуткове. Корови в аргентинських ранчо ремигали проносне з Ровея, поки їх власники у Мадриді заливалися пивом Budweiser, а майбутній президент Чехословаччини впивався співами копрологічного пророка з Ньюарка.

Росли купи сміття. І зацвітали. Садовий штат. Обабіч автострад, у містах. Навіть нові торгові центри хизувалися квітниками. Гісоп, кульбаби, мальви. Біля фабрик у містечках, які впізнав би Енгельс, просто на хідниках буяли дивина і лаконос. А чи досить сказано про передмістя? Ветерани заморських війн, впритул пізнавши людське єство, будували пристанища, де діти їхні росли в безпеці, як мавпи у звіринці.

1950 року США налічували шість відсотків світового люду і шістдесят відсотків світових багатств. Президентом був Трумен. У Єгипті вирували бунти проти Англії. Шістнадцять тисяч утікачів на місяць зі Східного Берліна до Західного. Доктор Швейцер живий. Як і Сталін. Сарана дошкуляла Марокко, урагани — Карибам. Лише тридцять мільйонів людей у світі мали телевізори, і більшість їх жили довкола Нью-Джерсі. Європа та Америка мов збожеволіли. Повоєнний синдром. Скрізь коники і цвіркуни. Світлячки мигтіли, а сріблясті мотилі, що з кожним доторком до поверхні струшували свій пилок, зліталися до свічок, що їх емігранти виставили на столі червоного дерева у своєму дворі у Фрі-Фоллі [10] Фрі-Фолл (Free Fall) у дослівному перекладі — «вільне падіння». Можливо, автор виводить назву з реальних назв цього багатого на воду регіону, які включають слово falls, «водоспад». .

І технології.

— А що я казав? Тут кожному свій оркестр! — горлав Аркадій, коли їм привезли їхній перший радіоприймач Blaupunkt.

— Стерео, — шепотіла Ластівка, слухаючи Шопена.

А понад усе, навколо всього — океан. Атлантика, названа на честь материка, який колись поглинула, повнилася водами з Бремена, Гамбурга і Чорного моря. Де б ти в Нью-Джерсі не жив, вода була поруч.

Будинок у Фрі-Фоллі, на два димарі, лежав, мов білий тришаровий весільний торт посеред зеленої таці. Збудований на початку століття, він хизувався відкритим ґанком позад сосон, що виросли вище димарів і ховали дім від сусідських очей. Зі східного боку був скромний сад зі сливами, яблунями, вишнями і персиковими деревами, та жодне з них, через вивірок і сойок, не дочекалося й одного стиглого плоду. Серед них височіла древня, хвороблива шовковиця, чиї схожі на рій плоди відлякували звірину і птаство. За будинком стояла стайня, перероблена в гараж, до якого вела ледь посипана гравієм дорога. Відбитки копит і досі виднілися на мостинах, де запрягали коней. Там спочивали козли, облуплені штахетини з колись білого паркана, три червоні тачки і прах папужки Сіднея.

Але Вóроги жили на острові, витвореному Аркадієм. Його воля, його мрії не давали їм бачити світ доокола.