Фредерик Бегбедер - Ідеаль, або На поміч, пардон

Пам’ятаю, як хвалькувато розбалакував «нувориш» Сергій.

— Ви, французи, такі, як українці: любите свободу, та лише за умови, що через неї не зростуть ціни на газ.

— Ох, обережніше, Франція — дуже багата країна.

— Де ж пак! Дівчата, ви чули? Геллоу! Октаве, отямся, у мене є для тебе дуже цікава новина: Франція — МАЛЕНЬКА ВБОГА КРАЇНА! Я ось назву тобі три заможні держави: Росія, Китай, Індія, второпав? Ви, французи, вважаєте нас злидарями, а самі по вуха в боргах. Золотовалютні резерви нашого Центробанку можуть у п’ять разів покрити дефіцит вашого бюджету. Незабаром настане наша черга давати вам милостиню: ми вже достроково погасили двадцять три мільярди доларів боргу Паризькому клубові й незабаром викупимо всі авіабудівельні концерни та медіаголдинги. Ще хтозна, чи залишимо ми вас у раді директорів, я особисто не певен цього, та, з другого боку, мені подобаються ваші лисі дідугани з їхніми додатками до прізвищ, такі непогано будуть вимальовуватися на екрані мого «БлекБеррі пірл»… Гаразд, нехай уже, ми не всіх вас викинемо, кількох збережемо для позірності…

Не дуже я захищав мою батьківщину. Може, і справді Франція померла, як і всі інші комуністичні країни.

— Від 1998 року ВВП Росії зростає на 6,8 відсотка щороку.

— Авжеж, але пересічна тривалість життя чоловіків скоротилася на три роки. Пияцтво, бійки, вбивства, автомобільні катастрофи… у 2004 році Росія втратила вісімсот тисяч осіб, це кількість мешканців такого міста, як, наприклад, Марсель. Звісно, бізнес-клас в «Аерофлоті» набагато розкішніший, ніж в «Ер Франс», та ваша агресивна держава не хоче ділитися заробітками на експлуатації надр, і ви не народжуєте дітей.

— Тим-то і багатіємо!

— Із чеченцями ви недобре поводитеся, — сказав я голосно, щоб Лєна вдала, ніби образилася. — Двісті тисяч убитих з-поміж восьмисот тисяч мешканців.

— Уяви, що корсиканці захопили заручників у французьких школах і театрах. Як відреагує французький уряд?

— Погано, але ж ми не такі расисти, як ви оце… Та й іммігрантів ви потребуєте більше, адже чисельність населення у вас падає. (Зараз у вас 142 мільйони населення, а в 1991 році було 150 мільйонів!)

— Та невже? А в якій це, цікаво, країні лепенівський Національний фронт здобув двадцять відсотків на виборах? У нас Жириновський насилу три відсотки набрав.

Що ж, йому ніхто не заперечував. Як і всі можновладці, він звик розбалакувати сам і не слухати, що там кажуть інші. То я й лишив йому останнє слово — нехай ліпше рахунки оплачує.

— Непогано! Світова шахова дошка перевернулася: американці підтримують високі ціни на нафту, щоб зміцнити позиції Росії стосовно Китаю. Второпав, еге? США позичають у Китаю сотні мільярдів, купують на них арабську нафту і спалюють її, забруднюючи атмосферу! Геніально, еге ж?

Набагато цікавіше було, коли він закидав мені, що я переймаюся старими дівками.

— Скільки років твоїй останній? Двадцять два? Октаве, облиш цю дурню. Відтепер ти маєш водитися тільки з такими незайманками, як оце Лєна. Чеснотки теж святі, згідно з вашою релігією, правда ж?

— Зате я не святий, у мене німби тільки попід пахвами.

— Користуйся дезодорантом «Етіаксіл», сину мій!

Сергій спав тільки з дівчатами від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років. У нього була ціла теорія про невірність.

— Ув основі всіх розлучень лежить шлюб. Якби не було родини, то було б набагато менше вбивств. Людський відчай зумовлюється відомими усім причинами, адже подружню пару, як і передніш, вважають моделлю щастя, а вона ж бо вже відбула свою роль у сучасній цивілізації. Ми вперто підсовуємо людям недосяжний ідеал. І людство конає від фрустрації!

— І все ж таки, Сергію, не можна щоночі міняти жінок. Треба стримувати «пекельне бажання». Он Святий Августин зумів це утнути.

— То він з любові до Бога.

— Та й Будда.

— Будда був гладкий, то йому нічого й не залишалося, хто ж його захотів би!

— Якщо людям подобається жити в парі, то, значить, є якась причина…

— Реклама. Кіно. Жіночі журнали. І ті, і ті, і ті вбивають у наші мізки реакційні ідеї, наче 60-х років і близько не було!

— Ні. Це кохання. Люди мріють про те, щоб кохання тривало якомога довше. І подружні пари тримаються не лише на бажанні. Навіть секс ліпший, якщо кохаєш. Жінками не можна отак розкидатися. Адже часом приязнь виникає поступово, здається, ніби таємниця коханої істоти відома, та потім помічаєш, що вона незбагненна, і ця радість взаємного розуміння і постійні відкриття породжують у душі відчуття, що кохання вічне. А міняти щовечора одне тіло на інше, та ще й недосвідчене, означає по-дурному ганятися за втіхою, яка стає дедалі більш невловна й ілюзорна… Це прямісінький шлях до злочину. Убивцею стають не від подружнього життя, а від самотності. Людині хочеться будувати щось удвох, разом з рідною душею…