Яна Дубинянская - Ода до радості (збірник)

У виступі перед журналістами з рідної України Борис Тарасюк окреслив роботу посольства, що, як він поінформував, працює у п’яти напрямках. Налагодження зв’язків із НАТО (гадаємо, не видаємо дипломатичний секрет) – чи не найголовніший із них. Посол розповів про те, як поступово ці зв’язки міцніють і українці та натівці, як і керівники країн Бенілюксу, знаходять спільну мову.

У невеликому, але якось по-особливому затишному кабінеті Посла України несподівано розгорнулася справжня дискусія між кількома журналістами з нашої групи і Борисом Тарасюком. Якщо першу групу українських журналістів, що поїхала до Брюсселя і НАТО, складали кияни, представники Західної і Центральної України, то в другій, крім двох, які представляли столичні видання, переважно були майстри пера зі Сходу України. Вони і взялися переконувати Посла, що незабаром у нас з’являться натівські бази, розвалиться власний військово-промисловий комплекс і що Україна взагалі повинна проситися не до НАТО, а під «затишне крило» східного сусіда. Довелося Борису Тарасюку, крім розвіювання міфу про майбутні бази, ще й нагадати, що НАТО жодного разу за час свого існування не вдавалося до агресії, в той час як СРСР і підлеглий йому Варшавський Договір – в Угорщині 1956 року, Чехословаччині 1968 року – застосовували силу проти своїх же.

Мені особисто ця перепалка й одноманітне спрямування дискусії набридло, і я поцікавився, що означають побіжно названі Послом десять мільйонів доларів товарообороту між Україною й маленьким Люксембургом і що експортує Україна в такі розвинуті Бельгію та Нідерланди? На запитання кореспондента «Волині» відповідали частково Борис Тарасюк, а частково керівник промислово-торговельного відділу посольства Валерій Юзба. Виявляється, цифра десять мільйонів доларів доволі умовна, бо виробництво країн Бенілюксу міцно пов’язане між собою: і в люксембурзьких виробах є бельгійська частка, а в 270 мільйонах, що означають оборот між Україною і Нідерландами, чи в 200 мільйонах доларів обороту між Україною і Бельгією є внесок люксембурзьких металургійних і машинобудівних підприємств. Структуру товарообороту розшифровувати не стали, але можна було дійти висновку, що з України досі йде переважно сировина – лідирують товари хімічної промисловості й металургії. Але з особливою радістю було наголошено, що почали розвиватися зв’язки в електрохімічній промисловості й навіть у такій специфічній галузі, як обробка діамантів. Тут, як виявилося, з бельгійцями співпрацюють наші сусіди-рівненчани з підприємства «Кристал». А ще мене цікавило, які стосунки між українським посольством та іншими посольствами країн – колишніх республік СРСР і зокрема Киргизстану. Бо ж відомо, що посольство цієї країни в державах Бенілюксу очолює відомий письменник Чингіз Айтматов. Борис Тарасюк відповів, що стосунки з посольствами нормальні, переважно дружні, а Чингіз Айтматов був першим, кому він наніс візит ввічливості як Посол у Брюсселі. А ще ми довідалися, що особистий будинок Айтматова розташований на тій же вулиці, що й українське посольство.

Про цікаву деталь розповіла третій секретар посольства Оксана Петряєва. Під час святкування п’ятої річниці незалежності України, думали, де влаштувати прийом на честь свята. Посольство тісне, шукали більший зал, і тут свої послуги запропонувала міська ратуша Брюсселя – величезний зал у старовинному стилі. Переживали, а раптом гостей і з країн перебування, й іноземних дипломатів буде мало? А зал виявився переповненим, і, о диво, немало з гостей знали не тільки українську з перцем і київське «Динамо», а й те, що «Юкрейн» має степи і гори, кримські курорти і власних поетів.

Штаб-квартира НАТО розташована на окраїні бельгійської столиці. Колись тут була база Військово-повітряних сил Бельгії, потім натівська авіабаза. Звичайно, коли тут розмістили політичний центр Північно-Атлантичного альянсу, почалось перебудовування і добудовування. Нині тут цілий комплекс, де все добре продумано не лише для продуктивної роботи, а й для відпочинку – басейни, лазні, їдальні, кафе, крамниці, кіоски, госпіталь, кімнати психологічного розвантаження. А потрібні вони ще й тому, що, як нам сказали, були періоди й такі, коли доводилося працівникам штаб-квартири і днювати, і ночувати тут.

– Значить, були все-таки моменти, коли НАТО от-от могло розпочати війну? – не без єхидства запитав один із моїх колег. – Чи це просто «нічні тренування»?