Богдан Жолдак - Нестяма

Не оминула ця доля й геніального кінорежисера Сергія Ейзенштейна — після того, як він сфільмував «Октябрь». Там роль Леніна зіграв простий пітерський робітник Ні-кандров. Без гриму. Й от несподівано вся критика нестерпно накинулася на цього виконавця. Чому? Бо в мавзолеї почав псуватися труп Володимира Ілліча, й постало питання руба: який же він вічноживий? Якщо вже не може бути навіть вічномертвим? І мавзолей зачиняють нібито на ремонт, а насправді на переекспозицію, а робітник Ні-кандров загадково зникає зі свого пітерського заводу... А от Ілліч оновився, неначе свята чудодійна ікона.

Перестрахували весь Кремль, що вже й сам Сталін не знав, де він сам, а де його дублікат. Серед подвійників вождя траплялися неймовірно люті. До того ж вони мали велику схожість із Пржевальським...

— ...конем? — любив пожартувати вождь.

— Дивлячись у чому, — улещувало політбюро.

Сталін мав слабкість до великого мандрівника, частого гостя їхньої бідної оселі в грузинському містечку Горі; варто будо татові відрядитися у справах ремонту взуття в Чечню, як той примандровував у гості, — завжди з жартами, завжди з гостинцями. Так було до народження Йо-сипка, так було й опісля.

Тим то Пржевальський слугував еталоном для підбирання двійників.

— І шьчоб без підробок! — гримав вождь.

Мандрівні енкаведисти досягали найвіддаленіших куточків великої країни, вишукуючи дублікантів. Траплялися й курйози, так, наприклад, один із найвдаліших екземплярів виразно гаркавив. Як вони проґавили цю ваду? Після цього гаркавити стали чекісти: були люто покарані, образивши вождя. Влаштовували таємні конкурси двійників й одного разу перемогли аж двоє, бо через велику схожість їх переплутали.

Перевіряв їх вождь особисто — на власній дружині. Після тривалих тренувань подібника заводили до неї в кімнату, а політбюро назирало крізь вічка в стінах. Якщо жінка не виявляла занепокоєння чи бодай дискомфорту, його зараховували до штату. (Згодом, дізнавшись про такі секс-тести, дружина застрелилась.)

А тим часом країна потребувала їх дедалі більше, адже лише офіційних дач Сталін мав сім штук, і кожну слід було облаштувати й впорядкувати. Додати до цього важкобето-новані паралельні військові командні пункти, створені по різних куточках СРСР на випадок ворожої агресії: в самому лише Сталінграді їх було два, не кажучи вже про Куйби-шев, Горький, Самару, Ульяновськ, у Києві під Дніпром, під Кремлем із трибуни мавзолею — на випадок бойової тривоги — з ескалаторними розгалуженнями до персональних гілок метрополітену. А знаменитий гітлерівський Вервольф під Вінницею — це фашистська добудова? Та сталінської ж ставки, яку вороги, захопивши, не пощадили й перебудували на свій нацистський копил...

Ніхто й досі не знає, що Ялтинських конференцій насправді було дві. Бо Сталіну так вдало вдалося залякати союзників попередньою,Тегеранською, показово вилучивши там кілька абверівських диверсійних бригад, що в Криму це вже не складало зусиль — кілька загонів спецназу, перебраних у наці, нагнало такого страху на гостей, що вони вже радо переїздили, міняючи дислокацію апартаментів. І ніхто не добачив, що, запроваджуючи додаткових Рузвельтів та інших діячів, Сталін так вдало комбінував їх на перемовинах, що без зусиль виграв пів-Європи. Єдине, кого він проґавив, це Францію. Бо Де Голль не приїхав принципово, його врятувала надзвичайно розгалужена мережа вітчизняного Опору Макі, яка постерегла, що якісь агенти на чолі зі скульптором-реставратором Гера-симовим кучкуються навколо місцевої компартії, надто активно цікавлячись антропометричними показниками Президента; запідозривши негаразд він тоді не подався до Криму, чим і врятував Батьківщину од совдепівсько-го поневолення.

Рузвельт же піддався грі двійників аж так, що його там підмінили на радянського посібника, якого було викрито лише в США, бо погано імітував президентський параліч і частенько вставав з інвалідного крісла розім’яти ноги. Підставний чекіст і гадки не мав про існування в США телебачення — камери стеження виявили це і спецслуж-би прискорили йому «хворобу»: лже-Рузвельта терміново зліквідував його наступник Трумен.

Черчилля ж підмінити чекістам не вдалося, бо він (яскравий прибічник Шерлока Холмса) обачно помітив, що і в самого Сталіна чомусь щоразу міняється форма вух. Тобто тогочасне мистецтво гримування ще не опанувало пластичної хірургії, і Черчилль нарахував Сталінів три штуки, тому й відмовився змінювати резиденції, щасливо уникнувши підтасовки іпостасей і врятувавши Англію від комунізму.