Дэниел Киз - Війни Міллігана

— Я можу випити те все та ще трохи — і навіть спотикатися не буду.

— Раніше ти пив спиртне з магазину. «Джек Деніелз», «Блек Велвет», «Саузерн Комфорт». На смак воно може й міцне, але насправді там лише від 12 до 80 пруфів [7] Одиниця вимірювання міцності напоїв у англомовних країнах. з двохсот. А шмурдяк, що ми робили у Лебанонській в’язниці, був від 120 до 160. Він міцний, як блискавка, — просто роблять його не з зерна, а з фруктів. Таким можна машину заправляти!

До них почало доходити, про що він каже.

— Чудово! Чудово! Ну, зробімо це! — Боббі ляснув Ґейба по руці.

Вони дочекалися зміни наглядачів — усі вийшли з відділення, — та підійшли до їхньої клітки в кутку, намагаючись вести себе природно. аллен стояв на варті, а Ґейб схопив Боббі за ремінь і наче пушинку підняв до стелі.

Пластикову пляшку віддали Ґейбу, бо охорона й наглядачі звикли, що він постійно ходить зі схожим бідоном із чаєм. Він відніс спиртне у свою кімнату та став з іншими у чергу на кухню.

Після вечері чотири змовники зібрались у кімнаті Ґейба. Боббі дістав картонний пакет з-під йогурта та розірвану футболку.

— Так, спочатку треба процідити м’якоть, — пояснив аллен.

Він проколов дірку в дні пакета, закрив її тканиною зсередини й почав крізь саморобний фільтр переливати напій у другу пляшку з-під молока.

— Тепер краще відійдіть, бо запах може і з ніг збити. А коли покуштуєте — зрозумієте, чому його ще називають гнилим трунком. Хоча якщо смак напою не викличе огиди, то і м’якоть можна з’їсти.

— А н-н-навіщо її їсти, якщо вона бридка на смак? — Річард кинув на нього спантеличений погляд.

— Для того, для чого ми й п’ємо, — усміхнувся аллен.

Вийшов майже галон [8] Одиниця вимірювання об’єму. Американський галон дорівнює 3,79 літра. випивки, і вони вирішили якомога швидше все випити й знищити докази. Боббі визирнув за двері, перевіряючи, чи все безпечно. аллен налив трохи у велику склянку з емблемою «Кока-Кола» та скуштував. На смак — як бензин з кислотою з акумулятора: рідина прошкреблась униз горлом, опалила серце й каменем впала кудись крізь шлунок. Треба було сказати іншим, що це справжня мука, але він вичавив:

— Просто… чудово!

Боббі запитально глянув на Річарда, і той відповів:

— Я зм-м-можу, н-н-нормально.

Шмурдяк випили швидко.

Після того як вони разом швиденько прибрали всі докази, хвилин двадцять у кімнаті було тихо — окрім звуків радіо. В аллена було таке враження, наче все тіло заціпило. Звуки сприймалися спотворено. У голові паморочилося. Накочувалася депресія. Рівночасно неймовірним чином він почувався щасливим, хоч і дезорієнтованим. Річард невдовзі заснув під ліжком Ґейба. Боббі ледь не впав з унітазу й оголосив, що його тіло померло десять хвилин тому. Лише Ґейб та аллен лишилися достатньо у свідомості, щоб раптом зрозуміти, що вони не продумали.

— Господи, які ми ідіоти! — вигукнув аллен. — Річарду й Боббі треба пройти через коло, щоб повернутися до кімнат! Є ідеї?

Ґейб важко піднявся на ноги й почухав свою біляву голову.

– Іди до кола й попроси у наглядача голку і нитку. Йому доведеться піти у медпункт — вони тримають голки у шафці під замком. Тим часом я їх пронесу. Головне — не дихай. І не спотикайся.

Судячи з усього, органи чуття аллена працювали не так добре, як у Ґейба, але він знав, що велетень все одно був теж п’яний. Він спробував зібрати думки докупи та обдумати план дій.

— Ну, а якщо він запитає, навіщо мені голка?

— Скажеш, що порвав сорочку й хочеш зашити.

аллен потрусив головою, щоб мислити чіткіше:

— Я ж не рвав сорочки.

Ґейб нетерпляче насупився та одним рухом відірвав кишеню від сорочки аллена.

— Рвав, — простягнув йому кишеню.

аллен зробив, як сказав Ґейб. Щойно наглядач пішов у кімнату медсестри шукати голку, Ґейб пробіг через коло, несучи Боббі під правою рукою і Річарда під лівою. аллен з полегшенням пішов до себе, обережно ставлячи одну ногу перед іншою. У кімнаті він заснув, перш ніж голова встигла торкнутися подушки.

Наступного ранку в аллена було таке відчуття, наче його мозок перетворився на прес-пап’є, яке засунули в баскетбольний м’яч. Носові пазухи розпікало, натякаючи на те, що розплющити очі буде боляче. У темряві власної свідомості він побачив себе самого у світлі — на сцені реальності. Як же дивно, що сам аллен ніколи не бачив сцени, аж поки артур не пояснив їм, що поговорити з кимось поза межами родини чи опинитися в реальному світі можна, лише стоячи на сцені. Зараз він бачив її абсолютно чітко. І бачив, як сам він стоїть, наче комік перед глядачами, а інші ховаються за кулісами чи поруч у темряві. Він хотів вклонитися й залишити сцену, але прожектор переміщувався за ним, утримуючи його в’язнем променю світла.