Дэниел Киз - Війни Міллігана

— Я — новий головний наглядач, містер Келлі. Я — ваш бог, ваш повелитель і вчитель! Запам’ятайте це. Поки пам’ятатимете — все у нас буде добре. Якщо якось вранці хтось прокинеться і відчує себе крутим покидьком — прошу до мене в коло. Я підготував для таких сюрприз, — він спинився і впився гострим поглядом у аллена. — Тебе це також стосується, Міллігане.

аллен повернувся у свою кімнату і вирішив триматися від Келлі якнайдалі — новий наглядач налякав його, хоча й не розізлив. Здавалось, аллена взагалі більше нічого не злило — це можна було пояснити лише тим, що рейджен десь поряд зі сценою.

Раптом почувся короткий стук у його металеві двері. Вони відчинились, і у кімнату зазирнув Ґейб з блідим обличчям.

— Боббі повернувся, — мовив він слабким голосом. — Він у себе…

аллен кинувся коридором до кімнати Боббі, розчинив двері і завмер, не здатен повірити своїм очам. Очі Боббі закривали чорно-сині набряки. Зі зламаного носа текла кров. Побиті губи набрякли.

— Бісові садисти! Сучі діти! — заволав аллен.

Груди Боббі щільно вкривали синці. Обидві руки були замотані бинтами — назовні визирали лише сині пальці. На правій руці на вказівному пальці не було нігтя.

— Може, воно було того варте, Боббі. Рузолі не віддав Богу душу, але ми навряд чи його побачимо.

Наступного ранку кевін опинився в кімнаті з умивальниками. Сонце ще не встало, і зсередини на вікнах намерзла паморозь. Він поморщився і потер носа — шкіру запекло, наче він його відморозив. У жерстяному дзеркалі побачив налиті кров’ю очі. Спробував умитися холодною водою, але це не допомогло. Ноги вже боліли від холоду, настрій був кепський. кевін глянув униз і побачив, що стоїть босий на підлозі. Добре, що комусь хоч вистачило мізків одягти дві пари шкарпеток. Він попрямував назад у свою кімнату, але вперся в зачинені двері — хоча кімнати всіх інших пацієнтів були відкриті.

— Якого дідька?!

Розлючений, він пішов у коло. Не те щоб йому дуже хотілося спілкуватися з новим головним, але доведеться бути ввічливим, щоб уникнути зайвих проблем для Біллі. Він прокашлявся, щоб привернути до себе увагу й заговорив:

— Містере Келлі, я вийшов умитися до сніданку, а коли повернувся — виявилося, що мою кімнату зачинено.

– І що? — гаркнув той.

— Я б хотів взутися, перш ніж іти снідати.

— Обійдешся!

— Що?

— Я сказав: обійдешся!

Мабуть, хтось щось накоїв. Можливо, це через те, що Учитель на суді погано говорив про доктора Мілкі, доктора Лінднера та клініку.

— Але я ж не зробив нічого поганого! Я хочу подати скаргу!

— Ану пішов геть із кола! — заволав Келлі.

— Та пішов ти в сраку! Хочеш, щоб я вийшов, — тобі доведеться мене винести, йолопе!

Флік та Оггі схопили його під руки і жбурнули в ізолятор, розташований за столом. кевін чекав, що йому на порятунок прийде рейджен, але захисник не з’являвся. За ним грюкнули залізні двері. кевін опанував себе і спробував лишитися на сцені: якщо рейджен не квапиться допомагати, йому доведеться самостійно захищати себе від цих садистів.

артур був вражений здатністю кевіна адекватно поводитись у різних ситуаціях. Йому вдалося довести свою корисність родині, за що артур позбавив його статусу небажаного й долучив до привілейованої групи.

денні сидів на металевій пластині, що слугувала ліжком в ізоляторі. Йому було страшно і холодно. Він підтягнув під себе ноги, щоб хоч трохи зігрітися. Тут, мабуть, було градусів сорок [9] Близько 5 °C за Цельсієм. .

— Що трапилося? — вголос гукнув він. — Хто що тут накоїв?

Треба бути сміливим. Йому вже майже п’ятнадцять, і треба довести старшим, що він достатньо дорослий для того, щоб йому довіряли діяти самостійно. З-за дверей почулося човгання — значить, пацієнти йдуть на кухню. Щоправда, незрозуміло, на сніданок чи на обід — денні вже давно не був на сцені.

Почулося цокання підборів, і Келлі крикнув через двері ізолятора:

— Міллігане! Твоя таця!

денні підвівся, щоб узяти їжу, аж раптом двері розчинилися: Келлі схопив його за волосся і притис до підлоги. Ніякої таці у нього не було — новий головний наглядач надурив його!

Келлі вихопив свій дріт-батіг і лишив на спині денні три пекучі смуги. А потім, не перестаючи гуляти батогом по спині, кілька разів устромив носки ковбойських чобіт йому під ребра. денні мішком звалився на унітаз, а Келлі вийшов, хряснув за собою дверима і миттю зачинив їх на ключ.

денні катався по підлозі під залізним ліжком. Тіло били дрижаки.