Дэниел Киз - Війни Міллігана

— За що?! Що я такого зробив?! Чому дорослі чоловіки завжди ображають хлопчиків? — здавалося, з очей котяться не сльози, а кров. — рейджене! Де ж ти?! — плакав він.

Десь за півгодини прийшов черговий психолог і випустив денні. Серед його обов’язків було стежити, щоб пацієнти в ізоляторах могли витримати покарання. Синці денні він ніяк не прокоментував.

Витираючи кров з носа, денні поплентався у свою кімнату. Їсти вже не хотілося. Ще в коридорі він помітив, що у дверях стояли начальник Келлі й товстун Оггі. Стало страшно, але він не спинився. Аж раптом побачив, що в коридорі валяється клітка Зигмунда та Фройда. Папір, з якого вони влаштовували собі гніздо, теж лежав назовні.

денні боком пройшов повз наглядачів, намагаючись знайти піщанок Річарда — вони ж мають бути десь тут.

— Міллігане, нам начхати, що там сказав суддя, — з усмішкою мовив Келлі. — Тут усе зміниться. Тож у мене для тебе повідомлення: другий страйк!

Він вийшов геть і зацокотів чоботами об підлогу.

денні з острахом оглядав кімнату і пошепки звав гризунів. Він подивився під ліжком, перевірив усі кутки — марно. Зрештою денні опустився на коліна і зазирнув в унітаз — обидва були там. Він тремтячими руками дістав тваринок, сподіваючись, що вони ще живі. Хлопчик відчайдушно благав, аби це все було лише сном. Річард довірив йому своїх улюбленців, і денні сам уже встиг до них прив’язатися.

Він обережно поклав Зигмунда на шафку і спробував легенько надавити на спинку, щоб видавити воду. Виявилося, що хтось наступив на звірятко чоботом, перш ніж кинути у воду.

Треба розповісти про все Боббі Стілу. Він завжди знає, що робити. денні побіг у кімнату друга аллена, але там нікого не було. Усі його речі кудись поділися.

денні запитав у Джоуї Мейсона, куди подівся Боббі.

— Вранці повезли у в’язницю, — пояснив той.

Господи, Річард повернеться після суду й дізнається, що Зигмунда та Фройда більше немає, а Боббі тут уже не буде, щоб утішити його. Від цієї думки стало так кепсько, що денні заплющив очі й пішов геть зі сцени.

Коли Алан Ґолдсбері дізнався, що його підзахисного побили, він негайно написав скаргу в суд. Суддя Кінворсі призначив місцевого адвоката Джорджа Катмана його guardian ad litem. [10] Опікун-представник у судовому процесі. Той зателефонував у ФБР і домовився про медичний огляд свого клієнта у звичайній лікарні за межами Державної клініки Ліми. Їхній висновок був короткий: «Серйозні гематоми на грудях та обличчі. Шість довгих ран на спині, схожих на сліди від батога».

2 січня 1980 року прокурор округу Аллен Девід Боверс повідомив ЗМІ, що зі співробітників клініки Ліми знято всі обвинувачення у жорстокому ставленні до Міллігана — тобто всі рани та порізи «було завдано не представниками державної установи».

Згідно з матеріалами «Юнайтед прес інтернешенел», від подальших пояснень природи цих ушкоджень Боверс відмовився. Пізніше з’явилися чутки, нібито синці на обличчі Міллігана — це результат нещасного випадку, а батогом він бив себе сам.

Мілліган повернувся у клініку, але з колишнього відділення його перевели у тьмяний «чоловічий корпус», де пацієнти перебували під цілодобовим наглядом. Начальник клініки Габбард наказав перевести Міллігана саме сюди через те, що ФБР попередило про подальшу перевірку можливих «випадкових» ушкоджень і самопобиття.

аллену ця нова кімната нагадувала склеп — товсті стіни і жодного вікна, лише віконечко спостереження для персоналу. Під стелею були флуоресцентні лампи, але вони не горіли — замість них над віконечком світила єдина тьмяна лампочка.

Ширма розділяла кімнату на дві частини, і з-за неї постійно чулося шипіння респіратора та глибокі гортанні хрипи — наче когось примушували дихати. Монітор серцебиття постійно пищав — схоже, комусь там дійсно кепсько. аллену було цікаво, але через віконечко за ним постійно стежив медбрат, тож він не наважувався встати з ліжка та зазирнути за ширму. Він спробував відволіктися від цих моторошних звуків, але виходило погано, тому заснув лише на світанку.

Наступного ранку на кілька годин приїхала мати Біллі зі своїм новим чоловіком, Делом Муром. Усі троє гаряче обговорювали свідчення Мілкі в суді.

— Мілкі, гнила ж ти мерзота! — постійно повторював аллен.

Коли вони пішли, новий наглядач, Янгблад, провів його назад у палату та попросив показати синці і порізи. Він наче був добріший за інших.