Даниэль Глаттауэр - Північний вітер

Приємного дня.

Еммі.

Дві години потому

AW:

Люба Еммі, я знаю Мію всього лише тиждень. Ми зустрічалися чотири рази. Ми сподобались одне одному й чудово одне одного розуміємо в багатьох питаннях. Проте зараз надто рано оцінювати, як розвиватимуться наші з нею стосунки. І так само рано витягати все це «назовні». Розумієте, про що я? Ми з Мією маємо спершу з’ясувати власні почуття, а саме: що виникло як наслідок ситуації, в якій ми познайомилися? Що є актуальним лише на цей момент, а що може мати майбутнє? На ці запитання кожен може відповісти лише для себе сам. Тому я прошу Вас, Еммі, бути терплячою. Згодом я Вам усе розповідатиму. А що стосується Мії, то, гадаю, вона думає приблизно так само, позаяк Ви її найкраща подруга. Дайте нам трохи більше часу. Сподіваюся, Ви розумієте мене.

Усього найкращого.

Лео.

Десять хвилин потому

RE:

Любий Лео, Ви мене (зараз) не бачите і не чуєте, а тому повідомляю, що наступні слова я вимовляю абсолютно спокійно та стримано, повільно, обережно, нікого не шкребу, ні на кого не верещу, не поводжуся агресивно — ні-ні, у свої слова я вкладаю лише миролюбство та увагу: Лео, ще ніколи в житті я не читала такого паскудного листа, як оце від Вас щойно отримала.

Бувайте здорові!

П’ятнадцять хвилин потому

AW:

Мені дуже прикро, Еммі. У такому разі, мабуть, краще зробити паузу в листуванні. Коли знову матимете бажання поспілкуватися з рупором Вашого «зовнішнього світу», сміливо пишіть мені.

Усього найкращого.

Лео.

П’ять днів потому

Тема: Туга за (…)

Привіт, Лео! Як у Вас справи з «розвитком стосунків»? Ви з Мією хоч трохи розібралися у своїх почуттях? Вже знаєте, що «є актуальним лише на цей момент», а що «може мати майбутнє»? Чи зміг «кожен» відповісти на питання «лише для себе сам»?

Я тужу за старим Лео, який висловлював свої думки й почуття. Я так за ним тужу!!!

Приємного дня?

PS: Гадаю, що Ви вже все знаєте. Після того як я помітила, що Мія сама вже не знає, що мені слід казати, то попросила її розмови про Лео Ляйке вважати табу між нами.

Три години потому

AW:

Люба Еммі, у своєму останньому листі Ви соромливо змовчали про один важливий момент. Якщо моя інформація вірна, то саме Ви кілька днів тому заявили своїй подрузі таке: «Або ти розповідаєш мені про себе й Лео все, або нічого. У другому випадку я роблю висновок, що ми даємо нашій багаторічній дружбі тайм-аут на кілька місяців».

Еммі, що з Вами таке? Я Вас аж ніяк не розумію. Саме ВИ звели мене з Мією. ВАМ конче знадобилося нас познайомити. ВИ побачили в нас ідеальну пару. То чому ж Ви тепер така цинічна, така розгнівана? Ви були так упевнені в додатку до свого внутрішнього життя, своєї власності поза межами родини на ймення Лео? А тепер Ви гніваєтеся, бо вважаєте, що віддали своє віртуальне майно найкращій подрузі?

Еммі, кілька місяців поспіль Ви були мені найближчою людиною. Я тішився (і досі тішуся), що наші спроби зустрітися «фізично» не вдалися. Мені однаково, як Ви виглядаєте, допоки я можу бачити Вас такою, якою бачити хочу. Я вдячний, що не мушу дізнаватися, що насправді Ви геть не схожі на «мою героїню Еммі з мого віртуального роману в листах». І там Ви досконала, найвродливіша в усьому світі жінка, з якою не зрівняється жодна інша.

Утім, Еммі, саме через це для нас більше не існує злету. Решта відбувається за межами наших моніторів. Мія — найкращий цьому доказ. Я хочу бути щирим: спершу мене образило те, що Ви хотіли мене з нею звести. Моя перша з нею зустріч була радше актом спротиву Вам, Еммі. Проте я хутко зрозумів, у чому відмінність між Вами та нею. Еммі, Ви навіть не наважуєтеся описати мені своє піаніно, позаяк йому в моєму світі нічого робити. А Мія сидить на відстані півметра від мене за столиком і намотує на виделку спагеті з песто [7] Песто — класичний італійський соус для спагеті. . Коли вона повертає голову, я відчуваю порух повітря, що від цього виникає. Я можу її бачити, чути, відчувати на дотик і запах. Мія — реальність. Еммі — фантазія. Причому обидві мають свої переваги й недоліки.

Бажаю Вам приємного вечора.

Ваш Лео.

Тридцять хвилин потому

RE:

Моє піаніно чорного кольору, прямокутне, виготовлене майже повністю з дерева. Зверху виступає горизонтальна частина. Якщо підняти чорну заокруглену спереду кришку, побачиш клавіші, білі й чорні. Власне, я мала б знати напам’ять, скільки яких клавіш, але, на жаль, мушу спершу порахувати. Можна я пізніше повідомлю Вам кількість, Лео? Принаймні білі клавіші ширші, і їх більше. Коли я натискаю на клавішу, чути звук. Точно не знаю, звідки саме він долинає. Неможливо одночасно грати і спостерігати. Ще важливішим є тон. Коли я обираю клавішу ліворуч, тон радше буде низьким. Що ближча клавіша до правої частини, то вищий звук. Якщо натиснути багато разів на різні чорні клавіші, то звучить проста китайська мелодія, на кшталт далекосхідної дитячої пісеньки. Якщо хочете, щоб я розповіла більше про білі клавіші, дайте знати, Лео. Тепер начебто розповіла Вам найважливіше про своє піаніно. Так, я наважилася описати своє піаніно!