Даниэль Глаттауэр - Північний вітер

Шість хвилин потому

AW:

Так, дякую, задоволений! Еммі, Ви, коли про свого чоловіка говорите, то скидається на те, наче хочете мені показати, наскільки відокремлено та незалежно можна жити, коли або якраз тому, що людина щаслива у шлюбі. Ви пишете не в «кабінеті», а в «СВОЄМУ кабінеті». Він сидить не на «нашому дивані», а на «СВОЄМУ дивані». І так, спить не в «нашому ліжку», а у «СВОЄМУ ліжку».

Чотири хвилини потому

RE:

Любий Лео, Ви не повірите, але в кожного з нас насправді є власна кімната, власний диван і власне ліжко. До речі, кожен має і своє власне життя. Ви шоковані?

Двадцять п’ять секунд потому

AW:

Навіщо Ви тоді живете разом?

18 хвилин потому

RE:

Лео, який же Ви милий! Ще й наївний, наче Вам усього двадцять років. Ми не клеїмо на дверях кабінетів таблички «Вхід заборонено», не блокуємо прохід до диванів повідомленням «Чужим вхід заборонено», на ліжках відсутні попереджувальні знаки «Обережно, кусається!» Тобто кожен має власне царство, але кожному дозволено заходити на територію іншого, або як ми нещодавно сформулювали: «втручатися в особисте життя іншого». То що скажете? Ще щось нове дізналися?

Тридцять секунд потому

AW:

Скільки років дітям?

Тридцять п’ять хвилин потому

RE:

Фіоні — шістнадцять, Йонасу — одинадцять. «Мій Бернард» трохи од мене старший. Годі, любий Лео, хвилинка родини завершилася! Дітей я ліпше не обговорювала б з Вами.

Кілька місяців тому Ви мені писали, що спілкування зі мною є для Вас таким собі «зціленням від Марлен». (Щоправда, я не знаю, чи це досі так, принагідно можете розповісти!) Коли я Вам пишу або отримую листи від Вас, для мене це щось на кшталт «перерви від родини». Так, це крихітний острівець за межами мого повсякденного світу, острівець, на якому я залюбки з Вами залишаюся наодинці, якщо можна.

П’ять хвилин потому

AW:

Можна, Еммі! Іноді мене опановує цікавість, як Вам ведеться за межами нашого з Вами туманного крихітного острівця, як виглядає Ваше буття на континенті, у надійному порту шлюбу. (Даруйте, просто пасує до слова.) Проте тепер я знову острів. Отож коли питимемо вино? Опівночі буде надто пізно?

Дві хвилини потому

RE:

Ні, якраз чудово! З нетерпінням чекаю нашої зустрічі.

Двадцять секунд потому

AW:

Я також. До зв’язку.

Північ

Без теми

Люба Еммі, це Лео, який бажає казкової півночі для нас, однієї на двох. Еммі, Ви дозволите себе обійняти? Дозволите себе поцілувати? Я цілую Вас. А тепер давайте вип’ємо. Що Ви п’єте? Я п’ю «Совіньйон Візинтіні Коллі Орієнталі дель Фріулі [3] Вино з винограду сорту Совіньйон з виноробні Візинтіні зі східних верховин італійського регіону Фріулі. » 2003 року. А що п’єте ви? Напишіть мені, Еммі, швидше напишіть. Що п’є Еммі? Я п’ю біле вино.

Хвилину потому

RE:

Лео, це вже не перший Ваш келих?!

Вісім хвилин потому

AW:

Мені пише Еммі. Еммі. Еммі. Еммі. Я трохи сп’янів, але не сильно. Я пив цілий вечір і чекав, коли настане північ і до мене в гості завітає Еммі. Так, Ваша правда. Це вже не перша пляшка. Я стужився за своєю Еммі. Хочете до мене приїхати? Ми вимкнемо світло. Бачити одне одного немає необхідності. Я хочу відчувати Вас, Еммі. Я заплющу очі. З Марлен усе це не має сенсу. Ми випиваємо одне одного вщерть. Ми не любимо одне одного. Вона думає, що любимо, але це неправда. Наші стосунки — залежність, володіння. Марлен не бажає мене відпускати, а я, я не можу її втримати. Я трохи п’яний. Але не сильно. Еммі, Ви приїдете до мене? Ми цілуватимемо одне одного? Моя сестра каже, що Ви дивовижна, Еммі. Ви вже цілувалися із незнайомцем? Я зараз вип’ю ще ковток білого вина з провінції Фріулі. Я вип’ю за нас. Уже трохи сп’янів. Але не сильно. А тепер Ваша черга, Еммі, напишіть мені. Писати, як цілуватися, але без губ. Писати означає цілуватися розумом. Еммі, Еммі, Еммі.

Чотири хвилини потому

RE:

Що ж, я дещо інакше уявляла собі наше перше опівнічне побачення. Лео, п’яний як чіп!!! А втім, він однаково чарівний, цей Лео. А знаєте що? Я обмежуся кількома словами, бо ж гадаю, Ви й без того букви плутаєте. Та якщо маєте бажання, якщо ще у змозі, розкажіть мені більше про свій «дім». Тільки не пишіть такого, про що можете пошкодувати завтра рано-вранці, прокинувшись після цього марення. А я вип’ю келих червоного вина «Рона» 1997 року. Я п’ю за Ваше здоров’я! А Вам порадила б перейти на мінеральну воду. Або ж зробіть собі міцної кави!