Ник Ремени - Не плач, кохана!

Окуджава хотів розсунути сідниці і сунути туди свого Валерку, але раптом відчув, що той втрачає свою твердість. Худий зад навіть у голодного Окуджави не міг збудити бажання. Він з жахом уявив, як будуть знущатися над ним пахани.

Окуджава закрив очі і згадав подругу Юлю з підпільної борделі. Вона щовечора мала нового хахаля, але варто було йому поманити її пальчиком, як бігла до нього.

У числі інших дівок не могла встояти перед талантом барда.

Вони заходили в її кімнату, роздягалися догола. Влаштовувалися паровозиком. Він урочисто вигукував:

— Поїхали!

Тримав обома руками її білу, круглу попу, робив поступальні рухи. Вона теж рухалася в такт йому і весело примовляла:

— Туди, сюди, обратно — і стане мені приятно.

Цих спогадів було достатньо, щоб Валерка придбав колишню твердість. Окуджава став «місити глину».

Коли опущений одів штани і хотів втекти від свого партнера, Окуджава зупинив його:

— А попрацювати губками і язичком ти забув?

— Не вигадуй.

— Так сказав Соломон.

Косяк мовчки опустився перед Окуджавою на коліна, взяв ненаситного Валерку в рот…

Звістка про цю зустріч блискавкою облетіла табір. Багато зеків з Косяком перестали вітатися, приймати його у свою кампанію. Тільки півняча зграя наріка прийняла те, що трапилося, як належне. В ній всі жили дружно: і ті, хто опускав, і опущені.

23.04.1952 рік

Радянський лад викликав до життя могутню активність і невичерпну ініціативу мас, розв'язав і звільнив великі творчі сили народу. Мільйони радянських людей, надихаються партією Леніна — Сталіна, самовіддано борються за здійснення планів комуністичного будівництва. Соціалістична система господарства, що володіє величезними перевагами перед капіталістичною системою, забезпечує радянській економіці безперервне зростання, безперервний рух вперед.

Вчора в таборі було свято — День Перемоги. В клубі показували кіно. Клуб знаходиться в нашій зоні. Це невелика одноповерхова будівля з критою терасою перед нею.

Для мене кіно — можливість зустрітися з Клавою. Про що я мріяв кожен день і кожну ніч. Передав маляву коханій, щоб вона обов'язково прорвалася в клуб. Він не вміщав всіх бажаючих. Тому відбирали в першу чергу тих, хто не порушував режиму, добре працював, щоб табірне начальство могло рапортувати самому Йосипу Віссаріоновичу про наші трудові перемоги.

Ми з моєю жінкою намагалися в цьому напрямку з усіх сил. І ось ми в клубі. Серед одноманітно виглядаючи жінок у сірих куфайках, кирзових чоботях і сірих хустках впізнаю свою кохану, карооку Клаву.

Вона теж помітила мене. Ми з нею поспішили назустріч один одному, щоб, поки в залі не погасне світло, зайняти місця. Сіли в задньому ряду. Перед нашими очима проходить рокіровка. Тобто чоловіки і жінки поспішають сісти по парам. І не важливо: знайомі вони чи ні.

Клава крадькома показує мені на жінку в куфайці, яка сидить в одному з нами ряду біля Косяка.

— Аня Баддя, — шепоче. — Моя рятівниця.

Я посміхаюся жінці і киваю їй. У відповідь вона теж посміхається і киває.

— Ще один наречений, претендент на твоє місце, — сміється Клава.

На хвилину ми забуваємо про її головного кривдника, ненависного Рябого.

— Жінка не може становити мені конкуренції, — кажу я.

— Ще й як, — сміється Клава. — Залазила до мене на нари, хотіла разом проводити ночі. Ольвачем її залякала, а зараз нехай на тебе подивиться. Знає, що у мене є фраєр.

Аня, напевно, зрозуміла, що ми говоримо про неї. Відвернулася від нас, дивиться в іншу сторону. Розбитний сусід обіймає її за плечі і намагається міцно притиснути до себе. Аня робить вигляд, що виривається з його обіймів.

— Мені здається, що вона тебе, як і раніше, любить, — кажу Клаві.

В залі гасне світло. З віконця над нами темряву розрізає світлий промінь. Тріщить кіноапарат. На екрані з'являється хроніка. Музика, світлі сяючі обличчя. І, як завжди, розповіді про трудові перемоги.

Через деякий час помічаю, що в залі коїться щось не те. Він весь у русі. Чути вигуки, жіночі млосні зітхання.

Зі свого місця я бачу, як Косяк залазить Ані під спідницю. Далі — більше. Аня, не встаючи з лавки, знімає спідницю. Я бачу її товсті стегна. Сідає Косяку на коліна.

Ось вона, вже вчепившись руками в лавку, відкидається назад і починає тихенько стугоніти.

Ця картинка викликає у мене раптове сильне бажання. Я зриваю з Клави куфайку.