Ник Ремени - Не плач, кохана!

— Ти мені за все відповіси.

На мій подив, Миша нічого не відповів. Він мовчки слухав випади Косяка.

Він розумів, що його в темну використовували. Що передавати наркотики він би ні за які гроші не погодився. Але це не міняло суті справи. Сестра обіцяла передати пляшку і не зробила цього. Значить, він винен.

Між тим, Косяк не переставав обурюватися:

— Ти знав, чим займається твоя сестра, знав, козел довбаний. Чому не сказав?!

— Ти пам'ятаєш, як на колінах просив мене: допоможи, — намагався щось сказати у своє виправдання Миша.

— Знайшов з ким зв'язуватися, з нариками, — вставив Соломон.

— Єдиний раз пішов у них на поводу і нарвався на таку неприємність, — шкодував про те, що трапилося, Миша.

— Мені твої каяття не потрібні. Гроші давай.

— Звідки я їх візьму?

— Немає грошей, відкуповуйся. Надсилай сюди сестру на день. Ми з нею побалуємось.

— Вона вже доросла. Самі з нею розбирайтеся.

— Тобі не вдасться зіскочити з гачка, — забризкав слиною Косяк.

Миша трохи подумав і вже спокійно сказав:

— У мене в будуправлінні вірні друзі залишилися. Поклонюся їм, але гроші віддам сповна. Не хочу у такої тварюки, як ти, бути в боргу.

Соломон докурив цигарку.

— Я ж казав: треба розбиратися. Пришити — справа нехитра. Але за що?

Пашка намагався ще щось вимагати у Миші, але Черчіль різко обірвав його.

— Накуришся травки, бігаєш дурень дурнем. Як тебе ще в карцер не спустили?!

Миша вийшов з натовпу, узявся за голову:

— Навіщо я з цією тварюкою зв'язався?! Продався за кисет тютюну.

— Тепер вони тобі не дадуть проходу. Будуть нагадувати: віддай борг.

— Навіщо я зв'язався з Косяком? Навіщо? Обходив десятою дорогою. І треба було обходити, — продовжував картати себе Миша.

— Все минеться, — намагався його заспокоїти я.

— Я не люблю залишатися в боргу. Тим більше в таких покидьків, як Косяк, — сказав Молдаван. — Завтра ж зв'яжуся зі своїми друзями. Нікуди не дінуться, допоможуть.

17.04.1952 року.

Вони відловили Мишу Молдавана в побутовій кімнаті. Пашка підійшов до нього впритул. Поплескав по круглій сідниці.

— Добра молодичка. Нічого не скажеш. Нормальний станочок.

— Приберись! — сказав йому Молдаван.

— Боржок коли платити збираєшся?

— На цьому тижні. Друзі допоможуть.

— Не вірю я твоїм обіцянкам.

Косяк взяв Молдавана за руку й потяг до столу.

Миша вирвався і з усієї сили заїхав Косяку у вухо. Той не втримався і впав на підлогу.

Першим відреагував на такий випад Молдавана Босий. Він усією масою свого тіла попер на Мишу, намагаючись задавити його, укласти на підлогу. Але Миша спритно ухилився і підставив йому підніжку. Босий розпластався поряд з Косяком, який не міг оговтатися від удару, сидів на підлозі і ковтав соплі і кров, які текли в нього з носа.

Побачивши, як спритно Миша завалив на підлогу Босого, Косяк закричав братві:

— Що ви стоїте! Ату його!

Братва не наважувалася наблизитися до розлюченого Молдавана, який стояв один проти всіх, стискаючи кулаки.

Першим кинувся виконувати команду Пронос. Розмахуючи худими руками, він рушив на Мишу. Кулачний бій закінчився тим, що Молдаван ударом у щелепу уклав на підлогу і Проноса. Той не подавав жодних ознак життя.

В цей час інші члени петушиної зграї оточили Мишу з усіх боків. Він тримав кругову оборону і проривався до дверей.

Він, відбиваючись ногами і руками, плечем штовхнув двері, сподіваючись вирватися з оточення і прорватися в барак. Але хто-то з братви завчасно закрив двері на замок, щоб не зайшов хтось сторонній.

Миша сильним ударом ноги вибив двері, але послизнувся і впав на підлогу. Йому заламали руки за спину. Але він продовжував відбиватися ногами і головою.

Тоді Косяк, який вже піднявся з полу, завдав непокірному удар по голові поліном. Миша втратив свідомість і впав на підлогу.

Його потягли до столу. Поклали так, що тулуб був на столі, а ноги — на бетонній підлозі.

— Що стоїте? Підготуйте верстат до роботи, — розпорядився Косяк.

З підбитим оком Босий опустив на землю штани і кальсони Миші, оголивши його сильні ноги і білі сідниці. Молдаван не оказував ніякого спротиву, тому що втратив свідомість.

Не соромлячись натовпу, Косяк підійшов до нього, поплескав його по голому білому заду:

— Ось ти і попався. А то все з себе целочку зображав. Дупа, як горіх. Отпорем його, щоб надовго нас запам'ятав.

Не соромлячись натовпу, першим спробував непокірного Мишу, який у несвідомому стані стояв літерою «Г», як його і поставила братва: тулуб — на столі, ноги — на підлозі.