Артемiй Кiрсанов - Позивний Бандерас

Від табору Збройних сил України, полишаючи за собою шлейф куряви, вже летів до блокпоста позашляховик комбата. Батя, Бандерас і Купол вистрибнули з машини. Комбат одразу сміливо вийшов до бетонних укріплень вевешників.

– Заспокойтеся! Припиніть кидати каміння! – намагався перекричати натовп гучним басом Батя, звертаючись до оскаженілих мітингувальників.

– Убивці! – гнівно вигукнув Борис і жбурнув каменюку, яка поцілила в комбата й розсікла йому брову. Обличчя Баті залилося кров’ю, що спричинило радість серед селян. Геть озвірілий натовп зі шматками залізної арматури та дерев’яними киями кинувся на штурм блокпоста.

– Усі назад! – гаркнув Купол і випустив у повітря автоматну чергу. Це одразу змусило натовп завмерти й відступити за протитанкові загородження. Скориставшись цим, двоє вевешників підхопили Батю й віднесли його за бетонні укріплення. За мить люди знову почали жбурляти каміння. Відчувалася напруга, котра будь-якої миті могла призвести до нового кровопролиття.

– Оце так халепа! – Бандерас був роздратований, що доводиться ховатися від каміння озвірілих односельчан за мішками з піском.

– І не кажи,– погодився Купол і пошепки додав,– а ще розвідка доповідає, що сепари з технікою та мінометами зайняли позиції поряд із селом.

Бандерас не мав сумнівів – те, що відбувалося, було спланованою провокацією. «Можливо, сепари дізналися про арешт Ходока і шукають слушної миті його відбити?» – подумав капітан.

– Чота, приготуватись! Якщо хто наблизиться – стріляти по ногах! – віддав наказ Купол і вевешники, пересмикнувши затвори, прицілились у селян.

– Відставити, Куполе! Є інший план,– проказав Бандерас і, віддавши автомата здивованому Коцюбі, пішов просто на натовп із піднятими вгору руками. Повз Бандераса, мало не зачепивши його, просвистіли кілька каменів.

– Люди! Це я – Антон Саєнко! Ваш односелець! Я хочу поговорити! – на весь голос кричав Бандерас, без страху наближаючись до людей, які нарешті перестали жбурляти каміння. Бандерас зупинився за кілька кроків від юрби.

– Дивіться – синок Марії Саєнко! Я його вже бачила… У магазині, зі Свєткою! – не змовчала тітка Валя.

– Саєнко! Треба було тебе посадити, бандитська пика! – упізнав Антона колишній дільничний Борис.

– Поясніть, що сталося? – спокійно запитав Бандерас.– Обіцяю особисто в усьому разібратися.

– Нема чого тут розбиратися! Ви Свєточку нашу розстріляли! Покидьки! – заголосила Валя.

– Я все своїми очима бачила! Убивці! – докинула тітка Люба.

Антон до болю стиснув кулаки. Йому було дуже шкода завжди таку життєлюбну Свєтку. Але не можна було давати волю емоціям, і Бандерас миттєво взяв себе в руки.

– Мені шкода Свєту. Я з нею у школі за однією партою сидів! – заговорив Бандерас.– Але це очевидна провокація!

Юрій одразу засвистів, уриваючи Бандераса, а мешканці загули знову.

– Яка ще провокація? – загорлав Юрій.

– Я сама все бачила! Свєтку гранатою на шматки! – напосідала на Бандераса тітка Люба.

– Видайте убивцю! – вимагав дільничний Борис.

Бандерас підняв руку, щоб привернути до себе увагу.

– Дайте мені час до завтра. Якщо це справді наш солдат, його буде покарано за законом! Даю слово! – пообіцяв Антон, дивлячись в очі односельцям.

– Ми вам, бандерівцям, не віримо! – вигукнув і сплюнув Борис.– Я правий, люди?

– Убивці! Убивці! Убивці! – почали скандувати односельці.

– Бачиш?! Ніхто тобі не вірить…– вишкірився Борис.

– Я вірю! – голосно сказав Степан Кравцов.

Його слова пролунали так несподівано, що натовп умить замовк. Запала тиша.

– Степане, ти що… збожеволів? Кому ти віриш? – розлютився Борис.

– Антону! – рішуче мовив Кравцов.

– Цьому зраднику? Через нього твій син строк відсидів. А ти йому віриш, Кравцов? – Борис презирливо подивився на Кравцова.

Усі мовчали, ніби чекаючи, що Кравцов негайно визнає свою помилку. Але дядько Степан зціпив зуби, аж під вилицями жовна випнулися.

– Саєнко – Юда! Нікуди ми не підемо! – проказав Борис.

– Саєнко – Юда! – підтримали Бориса односельці.

Раптом із-за спин селян долинув звук машини. Бандерас побачив на дорозі позашляховик із прапором Новоросії. Авто швидко наближалося до блокпоста.

– Наші їдуть! Зараз вони вам прищикнуть хвоста, бандерівці! – зрадів Борис.

Купол підійшов до гранатометника і вказав на машину сепарів. Боєць підняв гранатомет і взяв автівку на приціл.

Позашляховик сепарів зупинився біля натовпу, із нього вийшов бойовик-кадировець Аслан, той самий, який керував знищенням маршрутки. Він був у новенькій формі з шевронами «Новороссия», без зброї. Аслан тримав гучномовця.