Кирило Круторогов - Бомбардир

– От, виходить, коли він зв’язався з Чернишем…– пробурмотів я.

– Так. І виходить, що я його підтримав. Та ошуканства за цією пропозицією не виявилось. Агент навіть запропонував Сергію вибір – і то який: «Динамо-2» або «Шахтар-3». Сергій обрав Київ… Давай-но ще по ковтку за цього хлопця! Нехай йому пощастить.

Він махнув чарку й витер серветкою очі, що по-зрадницьки зволожилися.

– Коли Сергій був ще хлопчиськом, «Динамо» вважалося першим номером. Які гравці були за Лобановського! А «Шахтар» тоді ще тільки починав усерйоз заявляти про себе. От він і обрав «Динамо», хоча пізніше казав, що, може, це було помилкою, бо досить довго його перспективи лишалися непевними. Тієї пори він знову став подзвонювати, ділитися враженнями. Скупувато, хоча дещо поступово прояснювалося…

Я напружився. Чистий ексклюзив. Іншого джерела, яке погодилося б поділитися такою інформацією, просто немає.

– Черниш, повторюю, не обдурив. Вибив йому зарплату в «Динамо»: спочатку п’ятсот доларів, потім тисячу. Попри це Сергій не став знімати квартиру, а жив на тренувальній базі «Динамо». Як і багато інших хлопців – виходила солідна економія. Там чудове харчування, умови… У команді існувала жорстка конкуренція: кожний прагнув потрапити до стартового складу. Умови конкретні: якщо команда перемогла, а ти хоч хвилину провів на полі – двісті преміальних зеленню. У заявці, але просидів усю гру на лаві,– сто… Причому сьогодні, скажімо, ти міг потрапити в заявку «Динамо-2» й відіграти матч Першої ліги, а завтра-післязавтра тренери молодіжки могли заявити тебе в дубль і випустити на заміну хвилин на п’ятнадцять-двадцять. Коротше, гроші капали, і то такі, яких Сергій зроду в руках не тримав. Почав дещо посилати батькам… Одного разу обмовився: хочу, В’ячеславе Івановичу, витягти їх із тих злиднів…

– А як вони? Батько змирився з тим, що син таки став професійним футболістом?

– Нічого про це не знаю,– він промовив це без інтересу.– Та й не в тому річ. На новому місці Сергій спершу поводився бездоганно – розумів, який йому шанс випав. Не шкодував сил, постійно доводив, на що здатний. Дедалі частіше грав у стартовому складі дублю. Агент домігся для нього збільшення зарплати до двох тисяч, плюс, само собою, премії. Притерся, став своїм… Отут його й понесло… Молодий зовсім, навколо повно спокус, столиця, розумієш… Знову перестав телефонувати, та я й сам уже здогадався, що відбувається, не вища математика. Нав’язуватися не став, тому про цей його період мало що знаю – так, самі обривки…

Головне в тому, що Черниш міцно посадив Сергія на гачок. Тримав під контролем, розв’язував будь-які проблеми: побутові, ігрові… та які завгодно. Пробачав зальоти – і водночас помалу до них підштовхував, щоб хлопець відчував і провину, і те, кому завдячує. Загалом, павутиння, Петровичу, чистої води єзуїтство… У якийсь момент Сергій загруз по вуха – адже такі речі накопичуються поступово, як снігова куля… Черниш діяв чітко, причому так, що наш хлопець навіть не розумів, що ним маніпулюють. Факти? Ну от наприклад. Був період, коли в Сергія раптом розладналася гра. Він уже хотів піти з «Динамо», виникли якісь варіанти, з’явилися пропозиції. З ним зв’язувалися тренери інших команд, натякали, що готові взяти його під крило. Однак Черниш категорично зажадав, щоб він лишився. Коли ж Сергій нарешті випрохав оренду, теж з’явилися непогані варіанти, навіть у Прем’єр-лізі, але Черниш повернув справу так, що Гайдук опинився в команді Першої ліги, де агент мав свої інтереси…

Я посміхнувся, згадавши нещодавню зустріч із Чернишем.

– Посміхаєшся, Петровичу? А я ледве не ревів. Такий хлопець, а ним крутять, як ганчір’яною лялькою!.. Там же були не тільки професійні відносини. Черниш посприяв поліпшенню умов контракту для Сергія, а щоб остаточно посадити його на короткий повідок, запропонував безвідсотковий кредит на купівлю першого в його житті автомобіля. Гайдук обрав «Хонду Акорд»… Та що там обрав – сам Черниш йому ключики вручив зі словами: «Відмова не приймається, машина біля під’їзду. А щодо грошей не парся, поступово розрахуєшся…»

Я ловив кожне слово. Усе це не суперечило чуткам, які оточували персону агента зі зв’язками.

– Пам’ятаєш, коли про Гайдука раптом усі заговорили? – вів далі В’ячеслав Іванович.– Йому тоді тільки-но двадцять виповнилося. Я щопонеділка зазвичай купую різну спортивну пресу, у тому числі твій журнал. Розгортаю першу ж газетку, а там шапка: «У “Динамо” новий Андрій Шевченко!» – і фото Сергія. Саме тоді його вперше взяли на збори з основною командою, і він кілька разів забив у товарняках 9 9 Товариські матчі (жарг.). з… дай Боже пам’яті… з турками та швейцарцями, здається. Мене буквально розпирало від гордості!