Дорж Бату - Франческа. Повелителька траєкторій

— Що ти знайшов у тій ООН? — гарячкував, бувало, полковник Вескотт. — Це збіговисько здатне тільки лайно пережовувати!

— Ну, міжнародна дипломатія, безпека, — бекав я.

— Та ну, яка, в сраці, дипломатія? У Раді Безпеки сидять п’ятнадцятеро засранців, які нічого не можуть зробити з Росією.

— Але ж у США теж ж є право вето на противагу Росії…

— Ну на хера нам це довбане «вето»? Сидіти там у Радбезі і перекидатися «вето»? «Вето» мають тільки п’ять країн? Як це?!

— Ну, так було вирішено після Другої світової… І це ядерні держави…

— Після Другої світової? Ти серйозно? Минуло сімдесят довбаних років! Японія та Німеччина — не ядерні держави, але подивись, де Росія, а де Японія з Німеччиною! Зате Індія й Пакистан ядерні держави. І що? Їх у Радбезі нема. Дурня собача та ООН.

Вескотт вважає, що, замість стати бравим солдатом армії США, я змарнував найкращі роки свого життя на журналістику. Однак він не полишає надій зробити з мене людину.

Виходжу на перерву:

— Кадет Васильєв!!! Упор лежачи, разом зі мною!!! Поїхали! — звісно, що на двадцятому разі я здох. Двадцять перший уже не витримав. Після цього:

— Літман! Дай йому гвинтівку, рюкзак і каску! Присідання, пішооооов!!!

Сходив на перерву, ага.

Ніколи. Чуєте? Ніколи не питайте сицилійку про тарантелу. Ані про історію цього танцю, ані про те, які існують особливості виконання тарантели в різних регіонах, ані (боронь Боже!) про те, як саме її танцюють. Краще пошукайте в інтернеті. Бо спочатку сицилійка витиратиме сльози зворушення від того, що ви цікавитесь її культурою. Потім ви (а також усі навколишні, хочуть вони чи ні) вислухаєте годинну лекцію з історії танцювальної культури Італії, історії тарантели та історії Tarantella Siciliana зокрема. А на перерві будуть практичні заняття. І в радіусі двадцяти метрів танцюватимуть усі — хочуть вони чи ні. Це я вам гарантую.

У моєму випадку тарантелу вчились танцювати:

я;

професор Рассел;

полковник Вескотт;

сержант МакКарті;

старший офіцер Баррел;

оператор космічного зв’язку Трейсі;

двоє солдатів, що на свою біду просто проходили мимо.

Ми почули, що:

ми не відчуваємо ритму;

у нас не ноги, а продовження задниці;

усі повинні навчитись танцювати тарантелу і знати, що це таке;

це краще, аніж тупа тренажерка;

ми відчуваємо танець трохи краще, але нам ще працювати й працювати.

Перший здався професор Рассел, який викладає в нас спецкурс з фізики космосу та розрахунку траєкторій. Шанований у науковому співтоваристві фізик сказав, що він уже не в тому віці, та й навряд чи його колись укусить тарантул.

Услід за професором здалася суперінтендант сержант Сара МакКарті.

Потім Вескотт сказав, що в армійських черевиках важко стрибати, як цап.

За полковником відкололися всі військові.

Баррел удав, ніби йому зателефонувала дружина.

Трейсі зникла, здається, ще до Вескотта.

А мене врятувало те, що закінчилась перерва.

Потім з’ясувалося, що сама Франческа ніколи тарантели не танцювала, але вона чудово знає, як це робиться.

Усього одна неправильна цифра або кома, що стоїть не на своєму місці, призводить до неправильної команди на вмикання двигунів супутника — команди, що може стати фатальною.

Як цьому запобігти? Чи є «захист від дурня»? Звісно, є.

По-перше, це комп’ютер, який допомагає розрахувати корекцію траєкторії.

По-друге, це твій напарник, який на паралельній робочій станції виконує точно такі самі розрахунки. І якщо отримані результати координат траєкторії збігаються, то поворот обох ваших ключів дає команду на запуск двигунів.

Якщо ж результати у вас не збігаються тричі поспіль, то ви, обидва напарники, розраховуєте все вручну. Якщо і вручну розраховані траєкторії не збігаються, то в процес втручається Командування Центру управління польотами. Однак до цього доходить у дуже рідкісних випадках.

У минулому житті я досить часто виходив у прямий ефір. Теж, здавалось би, відповідальна справа. Але, якщо журналіст у прямому ефірі зробить помилку, нічого страшного не станеться. Ну, редактор фиркне. Ну, продюсер буде незадоволений. Ну, глядач порегоче над журналістом-дурнем.

Якщо ж у мене в командному центрі за пультом щось піде не так, то наслідки можуть бути набагато гірші…

Однак випадковостей у керуванні космічними апаратами майже не буває. На відміну від керування літаками, особливо маленькими.