Дорж Бату - Франческа. Повелителька траєкторій

— І як ви, дівчата, ходите взимку у спідницях? Холодно ж до біса!

— У нас є свої таємниці, — всміхнулася МакКарті.

— Дуже е-е-е… цікаві відчуття, — зіщулився я. — Ірландські чоловіки, напевно, витриваліші.

— Ірландці не носять кілтів. Це традиційний шотландський одяг, — виправила мене Сара.

— Серйозно?

— Цілком. Ірландці й кілт — абсолютне нетрадиційне поєдання.

— А я думав…

— Це дивна історія, Джорджіо. Одному видатному діячеві ірландського націоналістичного руху, учасникові антибританського «Великоднього повстання» Патрікові Пірсу не сподобались традиційні ірландські штани, що звалися «trews». Вони нагадували йому спідні панталони. І на початку двадцятого століття він запропонував ірландцям носити кілти.

Я розвісив вуха і слухав, бо не знав цих тонкощів.

— Тобто… Стривайте… Ірландці не носили кілтів?! А чого ж тоді я його нап’яв?

— Хочеш зняти прямо зараз? — всміхнулася Сара. — Не думаю, що це слушна думка.

— І що, в шотландців під ним нічого немає?

— Якраз навпаки — там усе має бути на місці.

Це була найдотепніша відповідь на запитання «чи є щось під шотландським кілтом?». Подейкують, що саме так відповів британській королеві Вікторії гренадер-шотландець, коли Її величність поцікавилася, чи правда, що «під кілтом нічого немає». «Запевняю, Ваша величність, усе там є», — відповів кмітливий солдат.

— Ви така обізнана в ірландських традиціях, — здивувався я.

— Я ірландка по дідові, — пояснила Сара. — МакКарті — ірландське прізвище. Мої предки з Манстера, це на півдні Ірландії.

— Я думав, ви шотландка…

— Мій прадід свого часу перебрався в Шотландію. Прабабця була з клану Ферґюсон. Я була вихована як шотландка, попри те, що в мені, крім шотландської та ірландської, англійська та валійська кров.

— Ого…

Від нової інформації я забув і про крижаний вітер, що задував мені під кілт.

— І ще, — продовжила Сара з цілком серйозним виразом обличчя. — Таке враження, що ти в розмові зі мною завжди хочеш додати «мем». Я тобі не полковник. Мені цієї субординації не треба. Зрозуміло?

— Так, мем!

— Містер Щасливчик, любий, ну давай, повернись на сім і п’ятнадцять сотих градуса по Х, ну давай, милий! — сюсюкала Франческа.

— Нахил?

— 15,5.

— 15,5 підтверджую. Кутова?

— 12,5 радіан.

— 12,5 підтверджую. Поточна?

— Поточна 11 500.

— 11 500 підтверджую. До запуску двигунів готові. Активуємо одразу три маневрові двигуни замість одного. Схема потужності — два, півтора, один. Ключі!

— Є ключ на старт.

— Ну давай, Містер Щасливчик, давай рівніше! Ти можеш, ти вмієш, давай! — благав я супутника.

1,25… 2,50… 3,75… 4,15… 5,50… 6,75… 7,15!.. 7,15… 7,15… 7,15…

— Є сім і п’ятнадцять стабільний!

— Молодець, Містер Щасливчик!

— До зустрічі, хороший!

Хто вважає, що прибацані трапляються здебільшого тільки серед гуманітаріїв, дуже помиляється. У середовищі технарів також вистачає шизиків. І мірою прибацаності вони анітрохи не поступаються братам гуманітаріям.

Коли ми отримуємо кейс на корекцію, інколи на початку стоїть примітка: «УВАГА! Особливості в роботі. Перед будь- якими маніпуляціями зв’яжіться з розробниками». Тоді Франческа (вона в нас відповідає за контакти) зв’язується з розробниками, і ми отримуємо додаткові інструкції.

Цього разу інструкції були, прямо скажемо, приголомшливі.

— Це незвичайний сателіт. Він не такий, як усі! — пролунало в динаміку гучного зв’язку. — Його звати Містер Щасливчик ( Mr. Lucky )!

У командному центрі повисла пауза.

— Його звати Містер Щасливчик, і він трохи кульгає.

«Містер Щасливчик» — це телекомунікаційний супутник на геосинхронній орбіті, збудований компанією Lockheed Martin на популярній платформі А2100. За його допомогою ви можете дивитись трансляції НАСА з мису Канаверал, освітні програми каналу Science і ще багато чого цікавого. Супутник повністю виготовлено з легких композитних матеріалів (бо дорогий кожний грам!), але при злеті вібрація пошкодила сопло одного з малих однопаливних гідразинових двигунів, які допомагають коригувати орієнтацію супутника в космосі. Отож тепер, щоб повернути сателіт, замість активації одного несправного двигуна доводиться запускати одразу три в суворо визначеному порядку та пропорції. Це трохи збільшує витрату гідразину і, відповідно, зменшує ресурс служби сателіта. Тому, щоб витрачати паливо дуже економно, інженери з Lockheed Martin придумали спеціальний алгоритм роботи маневрових двигунів. Але це ще не все. Сателіт з «обмеженими фізичними можливостями» інженери так люблять, що дали йому ім’я «Містер Щасливчик».