Решад Нури Гюнтекин - Чаликушу

Здесь есть возможность читать онлайн «Решад Нури Гюнтекин - Чаликушу» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1973, Издательство: Дніпро, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Чаликушу: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Чаликушу»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Чаликушу» («Корольок-пташка співоча») — одна з найвідоміших книг про кохання, книга, яку не можна не прочитати. Перед вами зворушлива історія життя молодої жінки Феріде, повна несподіваних поворотів, пригод та переживань. Читач отримає справжню насолоду слідувати за героїнею, сміятися і плакати разом з нею. Пристрасть і зрада, біль і радість, сльози і надія на нове щастя — такі вічні теми, яким присвячений цей роман, визнаний класикою світової літератури.

Чаликушу — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Чаликушу», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Я не знала, що й подумати.

— Сьогодні в пансіон приходив твій білявий кузен.

Я завмерла.

— Звичайно ж, до тебе… Ну чому ти не зосталася вдома!

Я не вірила. Кямран не прийшов би, якби не мав якогось важливого доручення. Мішель, мабуть, помилилася.

Та я не поділилася з нею цими сумнівами, лише сказала:

— Що ж тут дивного, коли юнак приходить до дівчини, з якою любиться.

— Який жаль, що тебе не було, га?..

— Звичайно.

Мішель погладила мене по щоці й сказала:

— Якщо любить, то прийде…

— Я теж так думаю.

А після вечері sœur Matild викликала мене й подала дві барвисті, перехоплені сріблястою ниткою, коробки цукерок.

— Це приніс твій кузен.

Я не любила сестри Матільди, та цього разу ледве стрималася, щоб не кинутися їй на шию й не поцілувати в обидві щоки.

Отже, Мішель не помилилася. Кямран справді приходив. Якщо серед дівчат ще були такі, хто мав сумнів щодо моїх пригод, то тепер, побачивши ці цукерки, змушені будуть подумати інакше. Як добре!..

В одній коробці були різнокольорові цукерки з лікером, а в другій — шоколад в золотистих папірцях. Якби це сталося півроку тому, я не показала б їх навіть найближчим подружкам. Але цього вечора ми сиділи в класі й готували домашні завдання, а коробки так і ходили по руках. Кожна брала одну, дві, а хто й три цукерки — кому скільки совість дозволяла.

Деякі дівчата здалеку кидали на мене багатозначні погляди, а я ж, буцімто ніяковіючи, одверталася вбік і усміхалася. Як чудово!

Мішель, повертаючи мені коробки, в яких, на жаль, уже виднілося позолочене денце, пошепки сказала:

— Феріде, уяви собі, що їх тобі подарували з нагоди заручин.

Я поглянула на цукерки. Так, дорогою ціною заплатила я за свої вигадки, та що вдієш.

Минуло три дні. Я готувала до екзаменів кольорову географічну карту. Я не любила мати справу з фарбами. Невміло брала я то одну фарбу, то другу й геть заялозила собі руки й губи.

І ось у такий час заходить донька сторожа й каже, що в передпокої на мене чекає кузен. Я не знала, що робити, й, глянувши довкола, розгублено зиркнула на вчительку.

— Феріде, — промовила та, — карта хай полежить, а ти вийди до гостя…

Карту я, звичайно, покину, але як мені вийти до того гостя з таким обличчям?

Моя подружка, з якою я сиділа, дістала з кишені маленьке дзеркальце й весело подала мені. На мене було страшно дивитися, особливо на рот. На уроках я звикла жувати ручку, отож тепер тицяла собі в рот пензлика, через що мої губи рябіли і жовтою фарбою, і червоною, та ще й синьою. Я не знала, що робити. Вимити їх водою з милом, а тим більше, витерти хусточкою зараз, звичайно ж, неможливо, тільки дужче заяложуся.

Я на Кямрана не дуже й зважала б, вже перед ним могла б з’явитися, як мені заманулося б. Але ж перед подругами, які, дізнавшись, хто прийшов, вже й так посміхалися, треба було грати закохану дівчину, що вже готується до заручин. А нехай йому всячина! Доведеться грати закохану дівчину!

В коридорі я зазирнула в дзеркало, і в мене стиснулось серце. Якби я була тут сама, то, може, й не пішла б у передпокій. Але тут були чужі люди, хтозна, як сприйняли б вони мою поведінку.

Отже, лишається один вихід. І я штовхнула двері й бурею влетіла в передпокій. Кямран стояв біля вікна. Підійти до нього відразу?

Але тоді доведеться щось робити, наприклад, подати руку, а отже, забруднити біленькі й ніжні руки кузена.

Я знову побачила на столі два пакунки, перехоплені сріблястою ниткою. Я здогадалася, що то мені. У мене не було іншої ради, як перевернути все на сміх, а по-квецяні губи й руки видати за мої звичайні дитячі пустощі. Я ледь підняла подол мого чорного хвартуха і зробила перед пакунками тривалий і пишний реверанс. При цьому я не забула витерти об хвартух ще хоч раз свої пальці. А пославши дарункам кілька поцілунків, трохи витерла пучкою й губи.

Кямран, усміхаючись, підійшов до мене, і я подумала, що треба подякувати:

— Яка надзвичайна уважність, Кямран-бей-ефенді. Звичайно, шоколад і цукерки з лікером — це плата за моє мовчання, але я людина, й мені теж властива совість… Минулого разу ви принесли цукерки з лікером, яких там тільки не було!.. Мабуть, цього разу я побачу те саме… Справді, важко описати, що то за цукерки. Вони тобі тануть у роті, а разом з тим тане й твоє серце.

— Цього разу, Феріде, — сказав Кямран, — ви, гадаю, побачите, щось краще.

І він подав мені пакет, а я з вдаваним нетерпінням, та й ще начебто хвилюючись, почала розв’язувати. Але в пакеті було дві книжки в позолочених палітурках. Такі розмальовані казочки дарують на різдво дітям, а кузен, хтозна чого, надумався глузувати з мене. Якщо він прийшов тільки задля того, щоб принести ці казки, то це сором… Хіба ж можна було не дати йому маленького уроку? Я таки не втрималася. Суворим тоном, який зовсім не пасував до моїх розмальованих губ, я сказала:

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Чаликушу»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Чаликушу» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Решад Гюнтекин - Птичка певчая
Решад Гюнтекин
Решад Нури Гюнтекин - Клеймо. Листопад. Мельница
Решад Нури Гюнтекин
Решад Гюнтекин - Ночь огня
Решад Гюнтекин
Решад Нури Гюнтекин - Değirmen
Решад Нури Гюнтекин
Решад Гюнтекин - Мельница
Решад Гюнтекин
Решад Нури Гюнтекин - ÇALIKUŞU
Решад Нури Гюнтекин
Решад Гюнтекин - Зелёная ночь
Решад Гюнтекин
Решад Гюнтекин - Клеймо
Решад Гюнтекин
Решад Нури Гюнтекин - Листопад
Решад Нури Гюнтекин
Решад Нури Гюнтекин - Гнездото на окаяните
Решад Нури Гюнтекин
Решад Нури Гюнтекин - Стара хвороба
Решад Нури Гюнтекин
Отзывы о книге «Чаликушу»

Обсуждение, отзывы о книге «Чаликушу» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x