Ник Ремени - Святі і грішні

Підсіла до інструктора, розуміючи, що може вирішити для колгоспу і сільської ради відразу кілька проблем. Від них просто відстануть, а в кращому випадку узагальнять досвід, зроблять символом боротьби за тверезість. Як свого часу зробили героя з Олександра Матросова, який своїм тілом прикрив амбразуру, Зої Космодем'янської, Павлика Морозова і багатьох інших.

Вона не давала нудьгувати інструкторові, питала, як в районі йде перебудова, боротьба за тверезість і що в діяльності відділу пропаганди і агітації є зараз головним.

Висока, струнка, з копицею білого волосся на голові, вела себе вільно і незалежно, тому що вважала себе чарівною жінкою, якій чоловіки повинні беззаперечно підкорятися.

Високий, але худий і надто розсіяний, Степан Іванович виглядав на її тлі хлюпиком, відірваним від реалій життя чоловіком. Викликав негативні розмови серед місцевого населення.

— Що він за нею бігає? Що він з нею робитиме? — дивувалися механізатори. — Їй потрібен Російський Богатир, Микола Семенович, той відразу її приборкає.

Тарасов цього не розумів, цілком серйозно відповідав на питання Віри Іванівни, які та спеціально задавала йому, щоб перевірити, що за чоловік. Абсолютний нуль — вирішила відразу. З такого нічого не візьмеш.

Степан Іванович перебував на вершині бажань. При кожній зустрічі не відводив від блондинки очей. Вважав її царицею, володаркою, не розумів, чому вона не одружена в колективі, де переважають чоловіки.

Особливо подобалася йому кругла попа, кулаків десять-дванадцять завширшки.

— Ось це жінка! — прошепотів він на вухо Миколі Семеновичу.

Тим часом ведучі робили свою справу. Запропонували випити за здоров'я молодих. Присутні наповнили чашки шампанським.

Тост зі спиртним викликав невдоволення Степана Івановича.

— Невже не придумали нічого краще. Рушники, учасників художньої самодіяльності в костюмах, щоб виконали на честь молодят пісню. Видно, творча думка працівників культури господарства у вас не на висоті, — зробив він зауваження секретарю парткому.

— Заспокойся, будуть тобі і самодіяльні артисти, — відповів йому Шевельов.

Тамада продовжував:

— Між першою і другою — перерва невеличка, прошу наповнити ваші келихи… тобто чашки.

Гості наповнили чашки мінеральною водою, дружно почаркувались за здоров'я молодих.

Степан Іванович розцвів. Не чекав такого ентузіазму і подумав, що, по суті, спиртні напої не грають в організації дозвілля ніякої ролі. Все залежить від настрою і від організаторів торжества. Ось люди випили по чашці шампанського і води і веселяться, відпочивають. Значить, можна обійтися без вина і горілки!

Ведучі, невисокий чоловік з густим крученим волоссям і повна русява жінка, оголосили перерву. Люди поспішили встати з-за столів, а Степан Іванович попросив Миколу Семеновича налити йому чашечку міцного чаю, що той із задоволенням зробив.

Танцювали лише ведучі, Микола Семенович з Вірою Іванівною та молоді. Решта гостей розійшлася по великому залу і величезній кількості допоміжних приміщень. У фойє сиділи на кріслах, розташованих уздовж стін, нудьгуючі учасники торжества, в основному жінки.

Інструктор попивав чайок, а Микола Семенович з Вірою Іванівною продовжували танцювати. Цій парі багато від душі заздрили. Високий, міцної статури Шевельов зі світлим русявим волоссям і пекуча струнка блондинка, яка випромінювала красу, свіжість, здоров'я, трималися невимушено і легко.

— Пристав до мене з цим інструктором, — висловлювала кавалеру дама. — Подивися на нього, без вітру хитає. А жінку подавай. Що він з нею робитиме!? Нудний тип. Звідки тільки такі беруться? Чи перші комунари всі з-за рогу прибиті?

— На бюро нам з тобою доведеться разом відповідь тримати, і від того, як викладе факти цей прибитий, залежить багато чого. Тому тобі треба напоїти його і спокусити.

— Звідки він взявся на мою голову. Якщо спокушати, то справжнього чоловіка, як ти, а не розмазню.

— Як тільки приїде в колгосп, відразу про тебе питає. Попка йому твоя дуже подобається. В захопленні від неї. Чекає не дочекається, щоб виміряти, скільки вона кулаків.

— Кавалер знайшовся. Терпіти таких не можу. Давай краще познайомимо його з бібліотекаркою Світланою. У неї теж зсув по фазі. Думаю, підійдуть один одному. Бачиш, сидить з нудьгуючим виглядом біля стіни, мріє про щось високе, про прибитого лицаря з райцентру.

— А як же ти? Він хоче тебе, а не Свєту.

— Фігу йому. Зроблю так, що перехоче.