Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Щойно Маршал сів на своє місце в другому ряді, як Джон Велдон (скидалося на те, що він чекав саме на появу Маршала) постукав лакованим молоточком по кафедрі, закликаючи всіх до тиші.

— Кожен із вас добре поінформований щодо мети цього позачергового зібрання, — мовив він. — Сьогодні ми маємо вирішити серйозну, напрочуд важливу проблему стосовно звинувачень у бік одного з провідних спеціалістів нашого закладу — Сета Панде. Ми маємо дійти згоди щодо того, як нам діяти, якщо це взагалі можливо. Як ви вже дізналися з листа, спеціальний підкомітет ретельно вивчив кожне з цих звинувачень, тож я гадаю, нам варто відразу перейти до результатів.

— Лікарю Велдон, як щодо порядку здійснення процедури? — вигукнув Террі Фуллер, нахабний молодий психоаналітик, якого зарахували до інституту рік тому. Сет був його аналітиком.

— Слово надається лікарю Фуллеру, — з цими словами Велдон звернувся до Перрі Вілера, сімдесятирічного й почасти глухого психоаналітика, який виконував обов’язки секретаря інституту й вів протоколи засідань.

— Чи можемо ми взагалі розглядати ці «звинувачення» за відсутності Сета Панде? Судовий процес in absentia [16] In absentia — за відсутності ( лат .). не тільки суперечить моральним нормам, але й порушує нормативно-правові акти інституту.

— Я вже говорив із лікарем Панде, і ми дійшли згоди, що для всіх зацікавлених буде краще, якщо засідання відбудеться без нього.

— Поправка! Це не ми, а ви, Джоне, вирішили, що так буде краще, — пролунав гучний голос Сета Панде. Він стояв біля дверей, оглядаючи всіх присутніх. Відтак узяв стілець з останнього ряду й поніс його до першого. Ідучи, він мимохідь поплескав Террі Фуллера по плечу і продовжив: — Я сказав, що поміркую над цим і повідомлю тобі про своє рішення. Як бачите, я вирішив бути тут, серед люблячих побратимів і шановних колег.

Рак змусив цього чоловіка заввишки шість футів і три дюйми зігнутися, однак він і досі мав імпозантний вигляд: сяюче сиве волосся, смаглява шкіра, тонкий гачкоподібний ніс, шляхетне підборіддя. Він походив із королівського роду, а в ранньому дитинстві мешкав при дворі в Кіпочі, провінції північно-західної Індії. Коли ж його батька призначили послом Індії в ООН, Сет переїхав до США і продовжив навчання в Ексетері та Гарварді.

«От лайно , — подумки вилаявся Маршал. — Краще не втручайся, на арену виходять леви!» Він щосили намагався ввібрати голову в плечі.

Обличчя Джона Велдона побуряковіло, але голос був незмінно спокійний.

— Сете, мені шкода, що твоє рішення саме таке, і я переконаний, що невдовзі ти про нього пошкодуєш. Я просто хотів захистити тебе від тебе самого. Адже слухати, як присутні детально обговорюють твою професійну й непрофесійну поведінку, — це неабияке приниження.

— Мені нема чого приховувати. Я завжди пишався своєю професійною діяльністю, — мовив Сет. Він поглянув на присутніх і вів далі: — І якщо тобі, Джоне, потрібні докази, то раджу роззирнутися. У цій кімнаті можна побачити півдюжини моїх колишніх підопічних і трьох спеціалістів, із якими я працюю зараз, кожен із них є творчою й цілісною особистістю, і це робить честь його чи її (з цими словами він низько вклонився Карен Джай, одній зі своїх практиканток) професії, а отже, свідчить і про ефективність моєї роботи.

Маршал здригнувся. Схоже, що Сет має намір усе ускладнити. О Боже! Сет, який саме оглядав усіх присутніх, одразу впіймав його погляд. Маршал відвернувся — і виявилося, що він зробив це тільки для того, аби зустрітися поглядом з Велдоном. Він заплющив очі, щосили стиснув сідниці та ще більше зіщулився. Тим часом Сет не вгавав:

— А знаєш що для мене справді принизливо, Джоне? До речі, в цьому й полягає різниця між нами. Принизливими є несправедливі звинувачення, коли тебе обмовляють, а ти не докладаєш жодних зусиль, щоб себе захистити. Тому пропоную перейти до справи. Озвучте ці звинувачення. Хто мене звинувачує? Я хочу почути їх по черзі.

— У листі, який ви всі отримали, включно з тобою, Сете, комітет із питань освіти наводить повний перелік порушень, — зауважив Джон Велдон. — Зараз я їх озвучу. Почнімо з бартеру: проведення психоаналітичних сеансів в обмін на послуги особистого характеру.

— Я маю право знати, кому належить кожне конкретне звинувачення, — наполегливо мовив Сет.

Маршал знову здригнувся. «Мій час настав», — подумав він. Саме Маршал привернув увагу Велдона до бартерної «політики» Сета. Вибору не було: він підвівся й заговорив з усією впевненістю і прямотою, на які був здатен: