Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Інстинктивно він хотів це заперечити: можливо, її перенесення на лікаря Кука було настільки сильним, що вона приховувала правду від самої себе. Зрештою було очевидно, що Каролін не почувалася вільною. Ще б пак — минуло вже п’ятнадцять років, а вона й досі його оплакує. Ба більше, через стосунки з психотерапевтом вона зробила неправильний вибір і відтоді нещасливий шлюб отруював її життя.

«Обережно, Ернесте, — подумки мовив він, — не біжи поперед батька в пекло. Якщо перетворишся на мораліста-праведника, ти просто втратиш цю пацієнтку. Будь щирим; спробуй проникнути в її чуттєвий світ. І головне — навіть не думай поливати брудом лікаря Кука». Цього його навчив Маршал. Більшість пацієнтів відчувають сильний зв’язок із тими, хто схилив їх до сексуальних стосунків, а тому їм потрібен час, аби позбутися «залишків» такої любові. Дуже часто такі пацієнти міняють кількох психотерапевтів, перш ніж знайдуть того, з ким справді можуть працювати.

— Отже, ваш батько, брат і чоловік зрештою покинули вас, зрадили або ж загнали в пастку. А чоловік, до якого ви мали почуття, помер. Подеколи смерть теж сприймають як зраду, — Ернестові стало гидко від такого примітивного психотерапевтичного кліше, та за цих обставин то було найкраще, що він міг сказати.

— Я не думаю, що лікар Кук був радий померти.

Керол одразу пожалкувала про свої слова. «Не будь дурепою! — подумки гаркнула вона. — Ти хочеш спокусити його, підчепити на гачок, то на біса це бурмотіння, якого дідька ти захищаєш “прекрасного лікаря Кука”, який є плодом твоєї уяви?»

— Вибачте, лікарю Леш… тобто, Ернесте. Я знаю, що йшлося не про це. Гадаю, саме зараз мені дуже бракує Ральфа. Я почуваюся дуже самотньо.

— Я розумію, Каролін. Ось чому ми маємо бути максимально близькими.

Ернест помітив, що її очі розширилися. «Обережно , — застеріг він себе, — вона може подумати, що ти хочеш її спокусити» . І вже більш формально додав:

— Саме тому психотерапевт і пацієнт мають аналізувати всі нюанси, які стають на заваді їхнім стосункам — наприклад, ваше роздратування, яке я спричинив кілька хвилин тому. «Чудово, чудово, це вже набагато краще» , — думав він.

— Ви казали, що будете зі мною відверті. Гадаю, мені хотілося б почути, чи ви засуджуєте його або ж мене?

— Ви справді хочете, щоб я відповів на це запитання, Каролін? — Ернест навмисно зволікав із відповіддю.

«Милостивий Боже! Невже я маю написати це великими літерами на лобі?» — подумки обурилася Керол.

— Ви нас засуджували ? Що ви зараз відчуваєте ?

— Щодо Ральфа? — Ернест знов ухилився від відповіді.

Керол кивнула і подумки застогнала.

Ернест відкинув усі вагання і сказав правду — здебільшого.

— Мушу визнати, що ваша розповідь мене спантеличила . І, гадаю, я справді його засуджую. Але я працюю над цим — мені не хочеться нічого приховувати; я прагну бути максимально відвертим з вами. Дозвольте пояснити, чому я почуваюся спантеличеним, — вів далі Ернест. — Ви сказали, що цей чоловік дуже вам допоміг, і я вам вірю. Інакше навіщо вам приходити сюди, платити купу грошей і приховувати правду? Тому я не маю жодного сумніву щодо ваших слів. Однак я не можу не зважати на власні емоції, не кажучи вже про професійну літературу та одностайну думку експертів моєї галузі, які змушують мене думати трохи по-іншому. Сексуальний зв’язок між пацієнтом і психотерапев­том неминуче зашкодить пацієнтові та зрештою завдасть шкоди його терапевту.

Керол добре підготувалася до такого аргументу.

— Знаєте, лікарю Леш… перепрошую, Ернесте… я скоро до цього звикну. Той факт, що психотерапевти є реальними людьми, до яких можна звертатися на ім’я, для мене дивина. Зазвичай вони ховаються за своїми титулами. На відміну від вас, вони ніколи не бувають щирими і людяними. Тож я хотіла сказати… Ага, згадала. Коли я вирішила до вас звернутися, я дозволила собі ознайомитися з вашими працями в бібліотеці, це моя давня робоча звичка. У такий спосіб я зазвичай перевіряю інформацію про лікарів, які мають свідчити в суді.

— І що?

— Я з’ясувала, що ви пройшли гарну підготовку з природничих наук, а також опублікували чимало праць у галузі психофармакологічних досліджень.

— І що?

— Гм, можливо, в цій ситуації ви просто нехтуєте своїми науковими стандартами? Скажіть-но, які дані ви використовуєте, щоб зробити висновок про Ральфа? Погляньте на ваші свідчення — це абсолютно неконтрольована вибірка. А тепер відверто: вона може отримати наукове підтвердження? Звісно , ваша вибірка пацієнтів, які мали сексуальні стосунки зі своїми психотерапевтами, складається з незадоволених людей, яким завдали шкоди, але тільки тому, що вони самі звернулися до вас по допомогу . А от інші — задоволені клієнти на кшталт мене — до вас не приходять, і ви й гадки не маєте, як їх багато. Іншими словами, вам відомий чисельник — пацієнти, які потребують психотерапії. А про знаменник ви нічого не знаєте, а це кількість пацієнтів і психотерапевтів, які мали сексуальний зв’язок; ті, кому допомогли, або ж люди, які не страждали внаслідок отримання такого досвіду.