Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

— Шеллі, це що таке? Ми ходимо на перегони вже десять років, і я завжди бачив тебе тільки біля стодоларового віконця. Я готовий заприсягтися своєю матір’ю, донькою, коханкою — цей кінь переможе, тож чому ти стоїш біля два­дцятидоларового вікна?

— Е-ем, — Шеллі почервонів, — я намагаюся скоротити витрати… розумієш… заради сімейного щастя… доводиться затягнути пасок… вакансій на ринку праці катма… звісно, пропозиції трапляються, але я чекаю на щось варте уваги… розумієш… ідеться не тільки про гроші — я маю почуватися на своєму місці. А якщо відверто, Віллі, то це Норма… її нервує, страшенно нервує той факт, що я граю в карти, тоді як вона є годувальницею. Минулого тижня ми добряче посварилися. Розумієш, мої заробітки завжди були «сімейним бюджетом», тоді як свою чималу зарплату вона вважає виключно своєю . Ти й сам знаєш, як жінки скаржаться і скиглять про те, що їм бракує можливостей, а щойно отримують їх, то й самі від того не в захваті.

Зненацька Віллі ляснув себе по голові.

— То ось чому ти не прийшов на дві останні гри! Чорт забирай, Шеллі, я був сліпцем: як можна було цього не помітити? Але стривай, вони вже біжать! Дивись, онде Омаха! Цей чортів жеребець просто летить уперед! Номер п’ять, Маккерон у жовтій куртці й такому самому картузі — він триматиметься з усіма, доки не пройде три чверті дистанції, а тоді вже відкриється друге дихання! Ага-ага, зараз і почнеться, поглянь, як він рвонув, Омаха виривається вперед! Це неймовірно, здається, він не торкається землі! Ти коли-небудь бачив, щоб кінь так мчав? Скидається на те, що кандидат на друге місце біжить задом наперед. А Омаха мчить, та він би й другу милю пробіг!

Після перегонів (Омаха переміг із коефіцієнтом 8,80) Віллі повернувся з церемонії нагородження переможців, і вони з Шеллі вирушили до бару, де замовили пиво «Циндао».

— Шеллі, як довго ти не працюєш?

— Півроку.

— Півроку! Боже, це просто жах якийсь. Я саме збирався найближчим часом потеревенити з тобою, тож, мабуть, зроблю це зараз. Ти ж чув про мій масштабний проект у «Walnut Creek»? Ми два роки намагалися отримати в міської ради дозвіл на спільне володіння чотирмастами будівлями — і крига нарешті скресла. Мої «очі й вуха» (повір, я витрачаю на них чимало грошенят) стверджують, що рішення ухвалять уже за місяць. А тоді доведеться отримати згоду від мешканців — звісно, ми запропонуємо їм першочергові права на викуп із великими знижками, а тоді почнемо обговорювати перепланування.

— Гаразд, і що?

— Ідеться ось про що: мені потрібен менеджер із продажу. Я знаю, що ти ніколи не займався нерухомістю, але знаю і те, що ти класний продавець! Кілька років тому ти продав мені яхту за мільйон доларів і зробив це так майстерно, що я вийшов із вашого офісу з відчуттям, що ти зробив мені неабияку послугу. Ти швидко вчишся і маєш те, чого не має решта — довіру. Абсолютну довіру. Я довіряю тобі на тисячу відсотків. Ми граємо в покер п’ятнадцять років — пригадуєш, ті нісенітниці про землетрус? Якщо навіть усі дороги перекриють, ми зможемо грати в покер по телефону!

Шеллі кивнув.

— І знаєш що? Це аж ніяк не нісенітниці! Я щиро вірю, що ми єдина покерна команда у світі, яка могла б це зробити. Я довіряю тобі й іншим хлопцям навіть із заплющеними очима! Шеллі, ти маєш зі мною попрацювати! Чорт забирай, під час підготовки до національного чемпіонату я триматиму тебе на тенісних кортах так довго, що з будь-якої іншої роботи тебе просто звільнять!

Шеллі пристав на його пропозицію. Зарплата була та сама, що й на попередній роботі — шістдесят тисяч доларів на рік плюс комісійні. Але це було не все. Віллі хотів захистити гру в покер — і бути певним, що Шеллі й надалі до них долучатиметься.

— Пригадуєш ту яхту за мільйон доларів? Кілька разів я добряче на ній розважився, але не на мільйон. Граючи в покер, я отримую значно більше задоволення, навіть і порівнювати не варто. Якби мені довелося від чогось відмовитися — від яхти чи покеру, — той човник лишився б у минулому. Я хочу, щоб гра тривала й не припинялася, як це й було раніше. Маю зізнатися, що дві останні гри були так собі, бо там не було тебе. Твоє місце зайняв Діллон, а він такий напружений і так міцно тримається за свої карти, що й королеви плачуть. А в дев’яти випадках із десяти просто скидає карти, не чекаючи на флоп. [27] Другий раунд торгівлі у видах покеру, що мають спільні карти. На стіл кладуть три карти, які можуть використовувати гравці для своїх комбінацій. Нудьга та й годі! Із гри поволі витікає життя. Варто втратити такого хлопця, як ти, — і все починає розвалюватися. Шеллі, я хочу знати (звісно, це залишиться між нами), що тобі потрібно для того, аби продовжити грати?