Люба Клименко - Антипедагогічна поема

Вони скупчилися під палатою і спостерігали через скло за Олексою Тарасовичем і Авророю Чингізівною.

Аврора Чингізівна не надто була налаштована на романтичний лад. Дуже важко бути романтиком з трубкою в горлі. Однак при цьому вона відзначила, що дводенна щетина Олексі Тарасовичу (таки так!) пасує. Він їй був на когось схожий… Аврора замислилась на мить: «На кого ж? Стоп-стоп… Ага, на Корбіта з “П’ятого елемента”, майстерно зіграного Брюсом Віллісом. Ось чому він викликав такі еротичні емоції у медперсоналу госпіталя! В ньому справді щось є!».

А вона, дурепа, за рік побачень так і не розгледіла його брюсовіллісівської породи. Якою ж вона була сліпою! Її серце огорнула тепла хвиля ніжності…

Іще одну деталь помітила Аврора: він був без обручки, яка колись, здавалося, вросла в його трактористський, пардон, брюсовіллісівський, безіменний палець…

Молоденька лікарка, витираючи сльози розчулення, вийняла з Аврориного горла трубку.

Олекса Тарасович узяв знекровлену руку Аврори Чингізівни, не миту принаймні чотири дні, і надяг на її палець перстеник, потім погладив її по голові, не митій принаймні чотири дні, великою трактористською, пардон, брюсовіллісівською, рукою і (це вже зовсім дізґастінґ!) поцілував її в губи (а вона ж не чистила зуби принаймні чотири дні!)…

…Аврора згадувала ці зворушливі деталі, з яких почався повільний, але невпинний рух до їхнього з Олексою Тарасовичем весілля.

Те, що Мирослава втекла з Юриним папашкою практично того самого дня, коли Аврору взяли в заручники, тішило її і дратувало водночас. Тішило, бо, отже, не вона була причиною краху сім’ї Олекси Тарасовича (на один гріх менше). А з іншого боку, було трохи обідно: він, її український Брюс Вілліс, ніколи б не наважився першим піти на все заради неї, Аврори! Щоправда, він клявся, що це рішення він прийняв раніше, і підтвердженням цього була його пропозиція Аврорі вийти за нього заміж, зроблена ним того фатального дня в історичній підсобці математичного кабінету.

Так чи інакше, Аврора дала слово вийти заміж за того, хто сидів над її лікарняним ліжком три дні, чекаючи, коли вона опритомніє. І вона свого слова дотримала.

Власне, як показало їхнє інтимне життя після переїзду Олекси Тарасовича до неї в квартиру, Аврора ні разу не пошкодувала з цього приводу. Бо це інтимне життя було досить різноманітним. З «Болгарии русского солдата» Олекса Тарасович вправно перевтілювався і в Александра Матросова, і в Ковпака, і навіть в Алєксєя Маресьєва. Однією з їхніх найулюбленіших постільних ігор було взяття рейхстагу. Природно, що рейхстагом була вона, Аврора, а Єгоровим, який «водружав» прапор, був Олекса Тарасович. Іще його дуже збуджувала гра, у якій Аврора була фронтова ППЖ, [9] ППЖ — походно-полєвая жена. а він грав роль подлєца-офіцера. Однак апофеозом їхніх любовних розваг стало Аврорине перевтілення в Родіну-мать. Здається, саме тоді вона й залетіла від Йосіфа Віссаріоновича, який її безбожно трахнув, внаслідок чого вони все-таки отримали перемогу над віртуальним фашистським гадом, але ціною великих втрат.

Розлучення Олекси Тарасовича відбулося практично безболісно, можна сказати, в дружній щирій обстановці, запорукою якої став той факт, що в день розлучення дві пари (Мирослава+Юрин папашка і Аврора+Олекса Тарасович) подали заяви в тому самому загсі, причому обидві наречені були «трошечки беременні».

Олексу Тарасовича прорвало на романтику, для цього він потягнув вагітну Аврору в Карпати, аби в забутій карпатській церковці обвінчатися. Аврора довго пручалась, однак чого не зробиш заради любимого мужчини!

На вінчання молодого красивого Брюса Вілліса і його добряче вагітної нареченої прийшло мало не все забите карпатське село. Взагалі, одруження дурнуватих киян у напіврозваленій дерев’яній карпатській церкві вже стало місцевою народною забавою. Цей бізнес запровадив один їхній заповзятливий односелець (нині — депутат Верховної Ради), причому церкву навмисно не ремонтували, аби не знищити її романтичного шарму. А на зароблені гроші сільська громада тихенько будувала за горою нову церкву, ховаючи її від приїжджого ока, аби романтичні пари не були розчаровані «потьомкінським селом».

Вінчання Аврори Чингізівни й Олекси Тарасовича відбулося в безпосередній, щирій сільській атмосфері, настільки безпосередній, що практично весілля і хрещення відбулося в один день з різницею в кілька годин, причому за ціною одного заходу.