Алекс Грей (Нижегородов) - Одержимість

Здесь есть возможность читать онлайн «Алекс Грей (Нижегородов) - Одержимість» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Издательство: Strelbytskyy Multimedia Publishing, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Одержимість: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Одержимість»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Чотири дні удвох в одній машині через всю Європу. Такий сюжет «Одержимості». Але в ці чотири дні відбувається переосмислення багатьох моментів життя. Що важливіше, мрії чи реальність? Бути художником чи залишитися з коханою людиною? Алекс, Анна, Макс та інші герої знаходять те, що найбільш важливо для них в житті, для когось це медицина, для когось це виноробство і виноградники, для когось це живопис, а для когось циркове життя, наповнене щоденним ризиком. Але всіх цих героїв об'єднує одне — всі вони одержимі своїми ідеями, цілями, бажаннями і мріями.

Одержимість — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Одержимість», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Вони вийшли з машини і повільно, минаючи натовп уболівальників, пішлии по місту. Навколо них, дотикаючись між собою, стояли високі будинки, без дворів і паркінгів. Їх під'їзди виходили прямо на тротуари, а чотириметрові вікна мальовничо розповідали про високі післявоєнні стелі.

— Хотів би тут жити? — раптом запитала Аня.

— Та, я ніколи не думав про це, якщо чесно. Гарно тут, всі ці будинки, мости, Дунай, не такий як Сена, чи, як Темза. Ті вузькі і брудні, а цей — величний, тихий і спокійний. Я багато мостів через Дунай переїжджав в своєму житті, і не тільки в Угорщині, але й в Румунії, і на кордоні з Болгарією, так всі мости просто нереально величезні і величні. Знаєш, як тут прикольно ввечері, коли все підсвічується! Вулиці тут широкі, пам'ятників багато, люди досить милі і добрі. Але, напевно, ні, не хотів би тут жити. Для мене є кілька факторів, які важливі при виборі місця проживання.

– І які ж, поділися? — Аня схопила його за руки і застрибала, як маленька дитина, а Алекс лише посміхнувся, дивлячись на неї. Вона, не дивлячись на свій дуже непростий характер, викликала у нього посмішку. — Ні, дай, я сама спробую вгадати. Ну, по-перше, там має бути море! Вгадала?

— Звичайно. — погодився Алекс. Він дивився, як Аня, немов у дитячому садку, загинала пальці на своїй мініатюрній долоньці.

— По-друге, там повинно бути завжди тепло, це могли б бути тропіки, якісь острови або, наприклад, як Макс твій живе, в будинку, де з одного боку гори, з іншого — дуже багато води.

— А ось тут ти не вгадала. Ні, мені дуже подобаються теплі краї, і південь Франції подобається, і Кіпр, і Пальма де Майорка, але я дуже люблю північ Європи.

— Північ?… — Аня зморщила свій маленький носик і насупила брови Ні, я не люблю холод.

— Та, там не холодно, там — Гольфстрім, і взимку там, між іншим, дуже навіть м'яко, але я не про клімат, просто там така атмосфера розміреності, немає цих італійських експресивних «джовані» або французьких холеричних «франсуа».

— Ще ти забув про гарячих іспанських «педро». — Аня захихотіла і встала в позу торреодора.

— Та й взагалі, не так місце важливо для вибору, скільки те, де тобі комфортно. Я колись хотів біля Макса будиночок собі підшукати, та я об'їздив все узбережжя, і нічого не знайшов. Начебто і прикольно там було, але не моє це.

— А в Іспанії не хотів би якір кинути? — запитала Аня, моментально ставши серйозною, і Алекс зрозумів, що вона мала на увазі.

— З тобою, чи що? — запитав він.

— Даремно ти так, — відповіла вона, — А, хоча б і зі мною? А чим я тобі не підходжу? А? Ну скажи. Ось чого у мене такого немає, що б тебе в мені зацікавило?

— Ань, ну на фіга ти починаєш ці розмови? Ми зараз знову зіпсуємо один одному настрій, і на тому все закінчиться.

— Ну, чисто гіпотетично! Просто уяви собі це, ти і я, а навколо нікого. — Аня намагалася представити це, як жарт, але Алекс бачив, що жарт цей вийшов аж надто натягнутим.

— Гіпотетично, кажеш? Знаєш, Ань, я ж по суті своїй консерватор, ти сама бачиш, їжджу по автобанах на сучасній машині повільно, не використовуючи і половини її потужності, люблю класичну музику і джаз, люблю старі дерев'яні яхти. Хоча, з іншого боку, я легко позбавляються від непотрібних речей, можу просто на смітник викинути машину, якщо вона того буде заслуговувати, але ось так от просто поміняти те, що вже вляглося, напевно, я вже переріс такий період. Занадто багато на мені зав'язано, занадто багато дорогих і близьких мені людей зчеплені в один ланцюжок, і я теж, ланка цього ланцюжка. І тобі не важко буде уявити, що буває, коли з ланцюга випадає хоча б одна ланка. Я не можу під себе підлаштувати те, що може вплинути на долі цих людей, тому, ні практично, ні, навіть, гіпотетично, це не можливо. І, до речі, проблема не в тобі, розумієш?

— Не зовсім. — відповіла Аня і взяла Алекса під руку. Вони повільно ходили вулицями старого міста, поки не вийшли на набережну Дунаю. День котився до заходу, і Алекс подумав про те, що у нього реально залишилося дуже небагато часу. Завтра до вечора він повинен бути вдома, при будь яких розкладах і, якщо не буде ніяких ексцесів на кордоні, то за добу він подолає цю відстань. Він подивився на годинник, до встановленого ним дедлайну залишалося трохи більше доби.

— Анюто, послухай, ми розслабилися, але мені, правда, треба поспішати, щось я загубився в часі, підемо, в машині поговоримо.

Футбольні фанати схлинули з вулиць, і потік машин, який вже неабияк зменшився до вечора, повільно рухався в усіх напрямках. Вони без проблем проїхали центр Будапешта і попрямували на схід. І, хоча угорські дороги сильно відрізняються від німецьких і італійських магістралей, Алекс їхав досить швидко.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Одержимість»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Одержимість» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Александр Беляев - Небесний гість
Александр Беляев
Алекс Грей (Нижегородов) - Політ завдовжки в життя
Алекс Грей (Нижегородов)
Алекс Грей - Кулинария любви
Алекс Грей
Алекс Грей - Шторм
Алекс Грей
Алекс Грей - #Школа.net
Алекс Грей
Алекс Грей - Тень Махаона
Алекс Грей
Алекс Грей - Квест
Алекс Грей
Алекс Грей - Головоломка
Алекс Грей
Алекс Грей - Одержимость
Алекс Грей
Отзывы о книге «Одержимість»

Обсуждение, отзывы о книге «Одержимість» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x