Лоран Гунель - День, що навчив мене жити

Джонатан злегка напружився і якийсь час сидів мовчки, перш ніж порушив мовчання.

– Марно. Ми вже багато говорили. Я зробив усе, щоб довести, що її закиди недоречні. Безуспішно.

– Я пропоную не пояснювати, просто сказати, що ти відчуваєш.

– Хіба це не те саме?

Вона зітхнула.

– Бідолашний Джонатане, попри всі роки спільного життя, ти зовсім не знаєш жінок…

Джонатан приголомшено дивився на неї.

– Жінці ні до чого твої раціональні слова, які мають прояснити якусь ситуацію. Пояснювати, весь час пояснювати… Так наче за всяку ціну треба бути правим. Ох… чоловіки нічогісінько не розуміють… Вона хоче одного: відчути, що ти її любиш, відчути, що саме її ти любиш…

– Але це не логічно, якщо…

– У подружньому житті на логіку наплювати! Йдеться про почуття, там не місце для математики!

Джонатан довго сидів мовчки. Ні, він не міг уявити, що знову розмовляє з Анжелою і знову на ту саму тему. Вона цілком здатна його послати. А йому не хочеться виставляти себе на глум. Не може бути й мови. Швидше змінимо тему.

– Я послухав обурливий репортаж по радіо. Про вирощування у комплексах. Просто скандал.

– А…

Він сів і відкинувся назад у кріслі.

– Складно віднайти внутрішній спокій, коли живеш в егоїстичному й жорстокому світі, проти якого доводиться постійно боротися.

Марджі примостилася на краєчку підвіконня, пильно глянула на племінника і перевела погляд назовні, вдалину.

– Усе правильно, – нарешті сказала вона. – Мені так само стає сумно він таких-от новин.

Розпливчасте ранкове світло оточувало її обличчя блідою, як вицвілі тони сукні, розмитістю. Її гарні зморшки гармоніювали з делікатними тріщинками на пофарбованому вікні.

– І все-таки, – продовжила вона, – чи ж обурення проти речей, на які ти не маєш впливу, не є рецептом проти депресії?

Це зауваження зачепило Джонатана, він наче у дзеркалі вгледів реальність, що спричинила тривогу.

Він мовчки дивився на тітку. Таки правда, що в подібних ситуаціях почуваєшся страшенно безпомічним, це підточувало його єство.

– Але хтось же мусить повставати проти некерованого розвитку суспільства. Не можна ж сидіти з опущеними руками й журитися з приводу того, що діється, далі продовжуючи своє нікчемне життя так, ніби нічого не трапилося.

Погляд Марджі був сповнений неймовірного співчуття.

– У 1930-х роках один протестантський теолог придумав дуже доречну молитву. Дехто каже, що він наслідував Марка Аврелія. Інші – що вона від Франциска Асизького, але це неважливо.

– І про що вона?

– «Дайте мені мужність змінити те, що можна, прийняти з душевним спокоєм речі, змінити які я не в силі, і мудрість відрізнити одне від іншого».

Якусь мить Джонатан пильно дивився на неї.

– Але я не можу залишатися бездіяльним. У житті речі мають еволюціонувати, а не регресувати.

– Авжеж, я тебе розумію, але що ти можеш вдіяти? І що ти, до речі, робиш?

Джонатан звів на неї очі.

– Я з усім цим борюся. Виступаю проти, наскільки можу. Борюся…

Він трохи помовчав і, відкинувшись у кріслі, додав:

– Інколи я себе запитую, навіщо все це, по суті…

– Можливо, ні для чого.

– Дякую, ти мене підбадьорила.

Марджі глибоко вдихнула.

– Досить часто боротьба зміцнює те, проти чого її ведуть.

Джонатан нахмурився.

– Ти можеш знайти контрприклади, – сказала вона, – але це все-таки правильно майже у всіх царинах.

– Я ніяк не розумію, чому.

Марджі знову налила кави. Такої ж гарячої, і такої ж запашної.

– Це має глибоку причину, але я волію, щоб ти з’ясував це шляхом експерименту…

– Експерименту?

– Треба буде організувати його у своїй фундації.

– Я гадав, що десять років тому ти вийшла на пенсію.

Замість відповіді на вустах Марджі заграла усмішка.

– Тим часом можу подати кілька ілюстрацій, якщо хочеш. Наприклад, у царині стосунків. Уяви: хтось висловлює якусь ідею, яка тобі видається цілковито неправильною або приголомшливою.

– Окей.

– Що буде, якщо ти виступиш проти й нападеш на його ідею? Ти його образиш і змусиш захищати висловлену точку зору, щоб його не вважали ідіотом. Це викристалізує його позицію, і він уже не зможе змінити своєї думки. У боротьбі з його ідеєю ти її тільки зміцнив…

– При такому підході…

– У ХVІІІ столітті у Франції монархія старого ладу через цензуру боролася проти філософів Просвітництва, і це тільки зміцнило рух, який призвів до революції 1789 року.

Джонатан похитав головою.