Дэниел Киз - Притулок пророцтв

– Тобі подобалося дивитися на ті символічні картинки?

– Так. Здається, я щось пригадую…

– Що?

Рейвен похитала головою.

– Щось у тумані… нечітко… ніби сон пригадую.

– Сни – штука важлива. Ми можемо скористатися методом вільних асоціацій, я допоможу тобі побудувати зв’язки.

– Ти про що?

Кайл спробував пояснити.

– У фройдистському психоаналізі пацієнт описує вільні асоціації. В юнгіанському аналітичному аналізі часто бере участь і психіатр, особливо для того, щоб уточнити зв’язки з універсальними образами.

– Приємно чути, що я не мушу робити все сама. Усю ніч цим переймалася.

– Хочеш подивитися кілька слайдів?

– Порно?

– Я збираю зображення архітектури, скульптури і картин. Хобі таке.

– Гаразд, якщо це тебе заводить.

Він вимкнув світло і опустив жалюзі.

– Ага! То ти юнгіанський секс-психіатр.

Кайл опустив стінову панель і ввімкнув проектор слайдів.

– Ні, я юнгіанський аналітик. Ми дослідимо сни і торкнемося твого несвідомого, але тоді підемо глибше, зануримося під особисте несвідоме, щоб знайти коріння колективного несвідомого.

– Коріння, як в едемському саду?

– Це образ зі Старого Заповіту, але ми вважаємо священні сади архетипами.

– Що таке архетипи?

– Образи й дії, які глибоко вкорінені в людський розум і повторюються в різних культурах протягом століть.

– Ну, то який священний сад у тебе?

– Висячі сади у Вавилоні, японський кам’яний сад Каресансуй, буддистські сади насолод Вігара, індійські Ідеальні сади, що згадуються в сутрах.

– Камасутра? Я гортала ту індійську книгу сексу в татовій особистій бібліотеці. Спробуємо різні пози?

Йому потрібно відвести її від сексуальних алюзій.

– Зосередьмося на архетипах, які стосуються тебе.

– Маєш приклади трагічного кохання? Як у нас із Алексі?

– Архетип нещасних закоханих сягає далі, ніж Ромео з Джульєттою, далі, ніж Тристан з Ізольдою, далі, ніж Пірам і Тісба. Аж до Плутаного лісу біля гори Фудзі, де давні японські нещасні закохані вчиняли синдзю.

– Правильно. Ми з Алексі – нещасні закохані. А синдзю – це подвійне самогубство?

– Так, Рейвен, але мусиш розуміти, що поки ти була заручницею, Алексі використав контроль розуму, щоб налаштувати тебе проти власної країни. «Моджахедін-е Халк» зробили те саме, навертаючи тебе в іслам. Для тебе це могло означати бажання стати мученицею.

– Погоджуюся стосовно МЕХ, але не стосовно Алексі. Він відкрив мені очі на те, як усе насправді.

– Слід розрізняти реальність і пропаганду.

– Ти маніпулюєш мною.

– Слухай, я сам на таке не зголошувався. Суд наказав мені, бо ти заявила, що ні з ким іншим не співпрацюватимеш.

– Ти не станеш проти мене?

– Ні, але я мушу вдатися до крайнього методу лікування, який називається «швидка імплозивна терапія». Я хочу, щоб ти не зводила погляд з екрану, поки я показуватиму різні картинки.

– Добре.

Кайл швидко перемикав слайди. Спочатку давні грецькі місця: Храм Аполлона в Дельфах. Амфітеатр Діоніса. Форум.

Жодної реакції. Біблійні зображення: «Створення Адама» зі Сикстинської капели Мікеланджело. «Одежа Йосипа» зі Цфатівської Біблії. Нічого. Проте коли перемкнув на «Мойсея біля неопалимої купини», Рейвен закричала.

– Ні, вогонь!

Тоді Кайл згадав її реакцію на пікнік поблизу мотелю. Він перемкнув на «Палаючих вершників» з Одкровення. Рейвен відвернулася.

– Дивись.

– Я не можу!

– Уяви, що ти дивишся на полум’я.

– Припини.

– Уяви, що вогонь обпалює тобі спідницю, але тебе не пече.

– Господи…

Він перемкнув на слайд з картиною Тернера «Шедрах, Мешаг і Аведнего у вогняній печі».

– Уяви, що ти, як вони, охоплена полум’ям.

– Мене зараз знудить.

– Не знудить. Це лише зображення. Якщо знову й знову дивитимешся, вони перестануть тебе турбувати.

– Чому ти мучиш мене?

– Щоб врятувати від дечого гіршого за тортури.

– Досить! Зупинися!

Він вимкнув проектор і підняв жалюзі на одному вікні.

– Що відбувалося в тебе в голові?

– Не пам’ятаю.

– Спробуймо побудувати ланцюги вільних асоціацій з вогнем.

– Ні.

– Відомі образи з Біблії. «І Господь послав на Содом та Гоморру дощ із сірки й огню…»

– Пригадую проповідь нашого священика, – сказала вона. – Дружина Лота обернулася й глянула на пожежу в місті. І Бог перетворив її на соляний стовп.

– Це тебе й лякає у вогні?

– Я не хочу перетворюватися, як вона. Досить сипати мені сіль на розум.