Дэниел Киз - Притулок пророцтв

– І що він зробив?

– Тоді він і почав мене шмагати. Це тривало років до тринадцяти чи чотирнадцяти.

Рейвен гладила його по волоссі, по руках, по спині.

– Ми обоє так багато страждали. Обійми мене.

Алексі відвернувся.

– Я хочу, щоб ти їх поцілувала.

Рейвен завагалася, та зрештою повільно ковзнула сухими губами по рубцю, що зміївся через ліве плече Алексі. Його спина напружилася. Вона розтулила губи, висунула язик і заходилася водити ним по горбкуватій плоті вздовж усієї спини.

Алексі вигнувся і відкотився вбік. Вона підставила йому стегно.

– Тепер ти поцілуй мої шрами.

Вона заплющила очі в очікуванні. Задзвонив мобільний. Рейвен обхопила Алексі руками.

– Не відповідай.

Алексі завагався. Телефон не вмовкав. Він відштовхнув Рейвен і простяг руку. На визначнику висвітився номер Мірона.

– Це батько, я не можу не відповісти.

– Чому? Він тебе знову відшмагає?

Алексі подивився на Рейвен, перевів погляд на телефон, потім знову на Рейвен.

– Ти не розумієш.

– Гадаю, що все-таки розумію. Як і ти мене.

Алексі натиснув на кнопку.

– Так.

– Чому так довго? – почувся в динаміку різкий голос Мірона.

– Я був у ванній.

– Треба завжди носити телефон із собою.

– Я про це не подумав.

– Це одна з твоїх вад – нічого не продумувати заздалегідь. Ми готові закладати бомбу в Піреї. Зробимо це завтра по обіді. Негайно приїжджай до гаража.

– Але…

Зв’язок перервався.

Рейвен чекала, розкривши обійми. Алексі натяг труси і накинув сорочку.

– Я мушу йти.

– Що такого важливого, що ми не можемо?..

– У мене немає часу.

– Не залишай мене знову.

– Незабаром повернуся. Я потрібен батькові у майстерні, – Алексі послав їй повітряний поцілунок і замкнув за собою двері.

Рейвен відкинулася назад на подушку і задумалась над словами, які Мірон цілком розбірливо сказав по телефону. Завтра у Піреї підкладуть бомбу. Їй пригадався той день, коли Алексі вперше замкнув її в гардеробі, тоді вони з Міроном обговорювали теракт у міжнародному пасажирському терміналі порту Пірея. Алексі переймався, що загинуть невинні люди, і Мірон прочитав йому лекцію про те, що в хаосі війни без цивільних жертв не обходиться.

Рейвен знала, що це означає: вибух забере життя жінок і дітей. Вона думала над цим довго і болісно. Тільки не діти.

…покарай батька алексі за зірваний статевий акт. треба відплатити йому зірваним актом терористичним…

Не можу.

…ти така слабка. якби я вилізла з маминої матки першою, у мене вистачило б сили і я не потребувала б твого голосу, щоб не пошизіти. я сама все зроблю…

Рейвен спостерігала, як її рука тягнеться до другого телефона, що лежав на нічному столику, і набирає номер оператора.

Металевий голос промовив:

– Назвіть номер.

– …з’єднайте мене з афінською поліцією… – вимовила вона вголос.

Чоловічий голос відповів аж через кілька гудків:

– Грецька поліція, чим можу допомогти?

– …у мене є інформація про те, що «Сімнадцяте листопада» готує вибух…

– Хвилинку, я переадресую ваш дзвінок.

Рейвен хотіла була вибити, та Нікі не дала. У динаміку почулося клацання, мабуть, увімкнули запис. А тоді голос промовив:

– Капітан Гектор Еліаде, спецпідрозділ грецької поліції з питань боротьби з тероризмом, слухаю вас.

Рейвен завагалася. Нікі не озивалася. Так завжди: сама заварить кашу, а всю брудну роботу залишає їй. Ну й біс з ним. Якщо Алексі довідається, то прокляне її. Та вона сама себе прокляне, якщо цього не зробить. Рейвен затулила мікрофон хусточкою.

– Попереджаю вас: у пасажирському терміналі порту Пірея готується вибух. Загинуть діти.

– Коли?

– Завтра або післязавтра. Я… я точно не знаю.

– Хто це?

Рейвен поклала слухавку. Вона вірила словам Алексі, що Америка і грецький уряд, який вона контролює, – погані, та це не могло виправдати підриву матерів і їхніх дітей. Якщо запобігти смерті невинних означає зрадити «Сімнадцяте листопада», то нехай так і буде.

…рада, що ти нарешті зі мною погодилася…

Не треба було мене змушувати. А якщо Алексі дізнається?

…скажи своєму довбаному коханому, хай грає себе сам…

Дуґана розбудив приглушений дзвінок захищеного мобільного. Минуло кілька секунд, перш ніж йому вдалося відшукати його в кишені джинсів. На годиннику була рівно четверта ранку. Він кинув погляд на Тію, що згорнулася під простирадлом, і пішов з телефоном до ванної.

– І кого це нечистий підняв так рано?