Дэниел Киз - Притулок пророцтв

– Мій оперативний простір?

– Студентський квартал.

– Мені потрібно буде знайти житло.

– Наш грецький помічник вже домовився зі своїм агентом під прикриттям, що той зніме для вас кімнату в пансіоні, де, як кажуть, мешкає багато радикалів.

– Прихильників «Сімнадцятого листопада»?

– А також фашистів, антитурецьких расистів та анархістів. І всі до зубного скреготу ненавидять Америку.

– Картина ясна. Кимвал казала, що ви куруєте агента Шатерника з революційної армії Ірану.

– Шатерник вже там не служить. Він скомпрометував себе, допомігши Елізабет та її матері втекти з Ірану перед захопленням посольства.

– Де він тепер?

– Вибрався з Тегерана разом з іншими дисидентами, що вижили. Тепер він – один з моджахедських бойовиків у таборі Ашраф.

– Як мені зв’язуватися з ним чи з вами?

– З Шатерником ви не контактуватимете, матимете справу тільки зі мною. Я внесу свій номер у ваш зашифрований STU-III під іменем Харон.

– То ви збираєтеся переправити мене до підземного світу в Афінах?

– Ще ні, агенте Стоматолог. Утім, на випадок, якщо я помилився і ви знатимете, що помрете в Греції, не забудьте запхати під язик монетку.

– Навіщо?

– Це плата Харону за переправу через Стікс… до пекла.

Афіни

Під час першої пробної поїздки до банку Рейвен керувала мотоциклом надто різко. «Гарлей» смикнувся, ледь не скинувши її під колеса авто, що проїжджало повз. Водій посигналив і помахав кулаком. Її всю трясло, та Рейвен спромоглася розігнути середній палець у шкіряній рукавиці й покрутити біля скроні.

Коли востаннє її серце гупало так скажено? Рейвен тренувала повороти і кружляла, а тоді спробувала знову. Краще.

Осідлавши мотоцикл і не глушачи двигуна, вона чекала по той бік вулиці, доки Алексі вийде з «Афінського банку». Облизуючи сухим язиком пересохле піднебіння, Рейвен зосередила погляд на броньованому інкасаторському авто.

Глянула на годинник. Двадцять хвилин. Чому ж він так довго? По обличчю і шиї котився піт. Її починало нудити. Рейвен стягла ліву рукавичку і впилася нігтями в праву руку вище ліктя. Але тут же опам’яталася. Вона ж обіцяла Алексі, що більше себе не дряпатиме.

…ні про що не думай…

Дитячий плач змусив її обернутися. Тротуаром ішла жінка з випнутим животом, однією рукою штовхаючи візок з немовлям, а другою тягнучи за собою крикливого хлопчика віком приблизно півтора року.

Рейвен побачила, як з банку крізь обертові двері виходить Алексі. А де охоронці інкасаторської машини?

Жінка порівнялася з Рейвен, їй насилу вдавалося пхати візок і одночасно втримувати за руку старшого. На розі вулиці хлопчик таки вирвався.

– Тіно! Стій! Стій! – закричала мати.

Малий вибіг на дорогу.

Господи! Рух такий швидкий, що водії не побачать дитини. Рейвен зіскочила з мотоцикла і кинулася за хлопчиком, викручуючись поміж авто, що неслися повз. Наздогнавши малого, вона схопила його в оберемок і притисла до себе. Малюк пручався і молотив руками так, що зачепив візор і ледь не збив їй з голови шолом, та Рейвен квапливо його поправила.

Вона винесла дитину на тротуар і передала матері.

– Гарний хлопчик, я б і сама хотіла мати…

– От нечемнота! – жінка вдарила сина в обличчя і потягла геть, викручуючи йому руку.

…бачиш, сестричко, яку подяку ти отримала? така дурепа не заслуговує мати дітей. зосередься на тому, чому ти тут. від цього залежить твоє життя…

Знову сівши на мотоцикл, Рейвен перевірила закріплене на кермі дзеркальце заднього огляду і поправила під шоломом чорну перуку.

Тієї миті Алексі відкотив маску своєї лижної шапки, ховаючи обличчя. Через обертові двері вийшов охоронець, тримаючи руку на кобурі. Слідом ішов другий, несучи мішок з грошима.

Рейвен злегка натисла на газ, двигун додав обертів.

Алексі витяг пістолет і, як тільки перший охоронець повернувся, вистрелив. Його напарник впустив мішок на землю. Алексі і в нього вистрелив, коли той ліг долілиць на тротуарі.

Від звуку сигналізації, що спрацювала у банку, Рейвен здригнулася.

Алексі схопив мішок з грошима і стрімголов кинувся через вулицю. Застрибнув на сидіння позаду неї і обхопив за талію, іншою рукою стискаючи мішок. Рейвен відчула, як у бік впирається пістолет. Вона вдарила по педалі газу, і надпотужний двигун заревів.

– Коли ти вбив охоронців, це мене приголомшило, – гукнула вона крізь вітер, – я такого не очікувала.

– Так було треба!

Одна вулиця. Повернути на першому перехресті. Через квартал змінити напрямок, потім ще раз. Коли під’їхали до білого фургона, перед очима у Рейвен стояв туман. Алексі зіскочив і відчинив задні двері. Закинувши мішок досередини, опустив платформу. Рейвен завела «Гарлей» до кузова і вискочила на вулицю. Алексі засунув платформу назад і зачинив задні двері. Він оббіг фургон і сів за кермо.