Дэниел Киз - Притулок пророцтв

– Нікуди не йди, – Алексі розгорнув записку.

ЗАТЕЛЕФОНУВАТИ ЗА НОМЕРОМ 210—722 09 53. ТЕРМІНОВО

Алексі поліз до кишені і видобув звідти євро.

– Забудь, що взагалі сюди приходив.

Хлопчина схопив монетку і дременув униз сходами. Алексі увійшов досередини й замкнув двері. Витріщився на послання. Ніхто, крім людей із «Сімнадцятого листопада», не знав, де їхня схованка. Якби поліція їх викрила, то давно влаштувала б облаву. Алексі перевів погляд на телефон. Дзвінки можуть відстежувати. То й що, автор записки все одно знає, де він.

Понишпоривши в шухляді письмового столу, Алексі витяг один зі своїх одноразових мобільних телефонів. Набрав номер. Чотири гудки. Він зібрався було вибити, як раптом м’який голос здушено прошепотів:

– Рада, що ти зателефонував, Алексі.

– Хто це?

– Не розмовляти по телефону. Ми зустрітися.

– Зустрітися з незнайомкою? А раптом ви хочете мене вбити?

Хихотіння.

– Якби я хотіла, ти вже був би мертвий. Я ж знала, куди послати хлопця.

– Де зустрічаємося?

– За півгодини в Плака [13] Найстаріший район Афін. , біля таверни.

А вона не дурна. Для таємної зустрічі переповнене туристами відкрите кафе – найкраще місце.

– Як я тебе впізнаю?

– Я тебе сама знаходити. Ми впізнаємо одне одного. Не дзвони більше на цей номер, я заплатила за нього наперед і знищити, коли ми закінчимо розмову.

Приголомшений, Алексі спробував пригадати всіх жінок, з якими спав. Надто багато. Звузимо коло. Хлопчик сказав, що вона висока і вродлива. Із чорними очима і чорним волоссям, заплетеним короною. Що ж, невдовзі він сам усе побачить. Алексі засунув «берету» за пояс штанів ззаду. Звичайно, він не зможе використати її в натовпі, але нащо ризикувати?

Він підійшов до маленької кімнатки і постукав у двері.

– Випусти мене.

– Не зараз, Рейвен. Мені треба вийти у справах.

– Не залишай мене!

– Випущу тебе, коли повернуся.

Алексі вийшов у коридор і замкнув за собою двері. Тепер до підвалу й на вулицю через чорний хід цокольного приміщення. Роззирнувшись навсібіч, чи ніхто не стежить, він осідлав свій чорний мотоцикл і з ревінням виїхав з провулка.

До Плаки Алексі дістався за п’ятнадцять хвилин. Повно народу, як завжди. Поміж столиками снували офіціанти з тацями. Дотримуючись вказівки, він рушив до столика біля самого входу в таверну.

– Бажаєте меню? – спитав офіціант, прибираючи купу блюдець.

– Каву з коньяком, будь ласка.

Тієї миті чиїсь сильні руки схопили його ззаду за плечі.

– Каву для двох, – промовив голос із телефона.

– Так, мадам.

Жінка відпустила Алексі, і, розвернувшись на стільці, він побачив високу струнку постать, що стояла в променях ранкового сонця.

– Ви ставите мене в невигідну позицію, – сказав Алексі. – Сядьте, щоб я бачив, хто влаштував це рандеву.

Жінка засміялася низьким горловим сміхом. Обійшла стіл і сіла до нього обличчям. Волосся, заплетене в косу навколо голови, темні очі, оливкова шкіра – усе, як описував хлопець. Але ні сліду помади чи рум’ян, взагалі жодного макіяжу. Близько сорока років, проте ще й досі приваблива. Сонячні промені вигравали на золотому півмісяці, що висів на такому ж золотому ланцюжку навколо її шиї.

Жінка швидко сховала його під блузку у себе на грудях. Кинула сумочку на стіл. Гучний стукіт. Пістолет? Незнайомка сама обрала це людне місце. Тут вона його не витягне. Вона зчепила руки, і Алексі помітив, що на її довгих пальцях немає манікюру. Шкіра на великому і вказівному пальцях правої руки зашкарубла.

– Ось ми і зустрітися знову, – промовила незнайомка.

– Справді? Щось не пригадую.

Офіціант приніс каву і пляшку коньяку.

– Мадам теж налити?

Вона накрила чашку долонею.

– Ні, жодного алкоголю.

– Може, поділитеся, як знайшли мене? – поцікавився Алексі, коли офіціант пішов геть. – Як впізнали мене в юрбі? Чи хочете й далі вдавати загадкову леді?

Жінка відсьорбнула кави і подивилася на Алексі поверх чашки.

– Легко. Я бачити ваше обличчя, коли ви зняти пов’язки і одягати маску в афінській божевільні перед тим, як викрадати Рейвен.

Алексі аж дух перехопило. То от де він бачив її обличчя: через віконце сестринського посту.

– Ви – медсестра Фей Сойєр?

– Взагалі-то майорка Фатіма Саїд.

– Майорка?

– Майорка «Моджахедін-е Халк», тобто «Священної армії визволення народу». Дехто називає нас МЕХ.

– Я чув про МЕХ, Держдепартамент США вніс вас до списку терористичних організацій у… Коли?..