Наталія Дурунда - Солодкий смак сльози, або Тепер я знаю, що живу…

— То ми сядемо сьогодні за стіл? — перервав його тривожні думки старший брат. — Чи, побачивши мою дружину, ти втратив дар мови? — влучно пожартував. — Усі до вітальні.

Спочатку все йшло відносно напружено. Майя помітно переживала, намагалася догодити гостям. Та й Єгор наче води в рот набрав. Проте за кілька хвилин усі нарешті розслабилися. Загомоніли про Макара й Майю, мовляв, як познайомилися і все таке.

Єдиною, хто помітив, що справді відбувається щось не те, була Олівія. Вона зразу відчула крижаний холод, що повіяв від Єгора. За цілий вечір жодного разу на неї не глянув, майже не сміявся, мало їв і зовсім не пив.

— Що навіть одну чарочку не піднімеш? — дивувався Макар.

— Пробач, брате, я за кермом.

— А хіба Олівія?

— Свого нового коня я їй не довіряю, — гостро зиркнув на подругу.

Насправді Єгор і так ледь тримав себе в руках. Найменша доза алкоголю швидко розв’язала б йому язика. Він це відчував і не ризикував.

За дві години гості попрощалися.

— Що це було? — скривилася Олівія, коли Єгор німий, мов риба, їхав додому. — Ти на себе не схожий. Ви посварилися з Макаром?

Громов мовчав. Свою співмешканку він і так не любив, а коли ще в душу лізла…

— А його дружина — красуня. Те, що їй майже сорок, не приховаєш, звичайно, але така вишукана, інтелігентна. Мені сподобалася.

— Ти можеш хоч хвилину помовчати, — повним злоби голосом процідив крізь зуби Єгор.

Від гріха подалі Олівія прикусила язика. Між ними з цивільним чоловіком всіляке траплялося. Але таким, як сьогодні, вона його ще не бачила. Щось точно відбувається. Ба що?

Доїхали до будинку.

— Виходь, — важко прохрипів Єгор, не заїжджаючи у двір.

— А ти? — викотила від здивування очі Олівія.

— Вийди з машини! — підвищив тон, не відриваючи погляду від лобового скла.

Жінка не реагувала. Наляканими очима дивилася на коханого й не мала сили зрушитися.

— Йди геть!!! — заревів, як дикий звір.

Нещасна швидко вискочила з автомобіля.

Громов різко рушив з місця й погнав на дорогу.

Руки його міцно тримали кермо, нога давила на педаль газу. Стрілка спідометра швидко піднімалася: сто кілометрів, сто сорок, сто шістдесят, сто вісімдесят, двісті, двісті десять…

Не знати чим би все й закінчилося, якби не зателефонувала мама.

Син наче зі сну прокинувся. Скинув швидкість, повільно зупинився на узбіччі, відповів на дзвінок. Мати для нього — найсвятіша людина. Він не завдасть їй болю, не засмутить, не дасть переживати.

А з Майєю ще все з’ясує. Адже вони не просто знайомі. Ще недавно ця жінка хотіла народити від нього дитину. Він це зрозумів ще там, на березі моря. Все зробив, щоб цього не сталося. Але її палкі обійми досі відчуває на своєму тілі, а солодкі медові уста сняться йому ночами. Такої пристрасті й самовідданості від жодної жінки ще не отримував.

Розвернув машину. Було вже за північ, коли приїхав додому.

У спальню не піднявся. Не роздягаючись, упав на диван прямо у вітальні й поринув у сонне забуття. День видався насиченим подіями. Сил зовсім не залишилося…

Майя прибрала зі столу.

Зайшла у ванну, щоб приготуватися до сну. Глянула у велике дзеркало.

Руки її трусилися. В очах поселилася тривога.

Ще вчора була повністю щасливою. Нарешті отримала все, про що мріяла: люблячого чоловіка, престижну роботу, достаток.

А сьогодні?

Минуле увірвалося в її життя, наче ураган, що здатен змести на своєму шляху все. Згадала дикі пристрасні ночі в Домінікані… Серце шалено закалатало…

Вона не кохає Єгора, це очевидно. Але до нього тягне, мов магнітом. Дивне відчуття, коли від людини одночасно хочеться тікати — й кинутися їй на шию…

— Ти якась напружена сьогодні, — раптом побачила у дзеркало обличчя Макара. Він обіймав її стан і ніжно цілував шию. Повільно розстебнув довгу блискавку на спині. Плаття упало на підлогу.

Майя не витримала. Різко повернулася й кинулася пристрасно цілувати чоловіка. Жорстко… без гальм… як у Домінікані…

Стосунки Олівії і Єгора ніколи не були ідеальними. Дівчина відчувала, що її коханий зовсім не страждатиме, якщо вона вирішить їх розірвати.

Його взагалі важко було зрозуміти. Наче й не зраджував, ніхто не бачив його з іншими жінками, але й теплоти їй не дарував. А останнім часом зовсім віддалився. Спав в іншій кімнаті, практично не помічав співмешканки, наче не на одній території живуть. Дивився крізь неї, ніби та прозора була.

Закохане серце дівчини не витримувало. Якщо так піде далі — їхні відносини чекає неминучий кінець. Це вже очевидно.