Кузьма Скрябін - Кузьма Скрябін. Повне зібрання творів

Дякую, люди! За то шо ви з нами, за то шо ми живі
Дякую, люди! За то шо ви кращим робите світ
Дякую, люди! Ми сто разів об’їхали навколо землі
Дякую, люди! У кожному місті і в кожному селі
Дякую, люди!
Дякую, люди!

А потім готель, дорога, вокзал
Я своє життя би ні на шо не проміняв
Автобус десять років це для нас, як довгий дім
А вечором на сцену літрами адреналін

Ми кричали і співали... танцювали і скакали
Хмари в небі розганяли... ми кричали і співали

Дякую, люди! За то шо ви з нами, за то шо ми живі
Дякую, люди! За то шо ви кращим робите світ
Дякую, люди! Ми сто разів об’їхали навколо землі
якую, люди! У кожному місті і в кожному селі
Дякую, люди!
Дякую, люди!

Дякую, люди! За то шо ви з нами, за то шо ми живі
Дякую, люди! За то шо ви кращим робите світ
Дякую, люди! Ми сто разів об’їхали навколо землі
Дякую, люди! У кожному місті і в кожному селі
Дякую, люди!
Дякую, люди!

Язик твій ворог, коли говорить
Але і не друг тоді, коли мовчить
Примітивні рамки, комплекси і сором
Паралізують мову, коли душа кричить
І ходять люди по паралельним вулицям
Збираючи у горлі сльози у комок
Чекають, поки система перегрузиться
І зліпить фразу із хаосу думок

Ну всьо, пока. Добраніч.
А може, залишайся в мене на ніч
До ранку нема шансів вийти заміж
А завтра, може, ти мені не скажеш:
«Ну всьо, пока».
«Ну всьо, пока...»
«Ну всьо, пока...»
«Всьо, пока».

Рік за роком сковані канонами
Ми губимо ключі від правильних дверей
І зависливо косим своїм оком
На тих, шо можуть вимовити це

Ну всьо, пока. Добраніч.
А може, залишайся в мене на ніч
До ранку нема шансів вийти заміж
А завтра, може, ти мені не скажеш:
«Ну всьо, пока. Добраніч».
А може, залишайся в мене на ніч
До ранку нема шансів вийти заміж
А завтра, може, ти мені не скажеш:

«Ну всьо, пока».
«Ну всьо, пока...»
«Всьо, пока...»

Ну всьо, пока. Добраніч.
А може, залишайся в мене на ніч
До ранку нема шансів вийти заміж
А завтра, може, ти мені не скажеш:
«Ну всьо, пока. Добраніч».
А може, залишайся в мене на ніч
До ранку нема шансів вийти заміж
А завтра, може, ти мені не скажеш:

«Ну всьо, пока. Добраніч».
«Ну всьо, пока...»
А може, залишайся в мене на ніч
До ранку нема шансів вийти заміж
А завтра, може, ти мені не скажеш:
«Всьо, пока».

Хоч ми реально, кардинально протилежні люди
І дуже обережно в губи, аж поки ранок не розбудить,
Заходим і пускаєм всюди, кардинально протилежні люди.

Люди нормальні творять буквально речі нереальні,
Коли у спальні виключають світло, виключають розум,
міняють пози,
Метаморфози, закривать очі, і цілі ночі ти знову хочеш
і знову просиш.
І ти не знаєш, чому так добре, чому так дивно,
Хоч ми всі різні, але все рівно, шо то за сила,
Яка дає людині крила?

Хоч ми реально, кардинально протилежні люди
І дуже обережно в губи, аж поки ранок не розбудить,
Заходим і пускаєм всюди, кардинально протилежні люди.

Проста, звичайна, елементарна амплітуда рухів коливальних,
Всьо натурально, закономірно, ні на шо на світі не подібно.
Тіла два у одне зливаються, тіла два разом колихаються.
Тіла два в небо вириваються, тіла два у себе заплітаються.
Як та сила називається?

Хоч ми реально, кардинально протилежні люди
І дуже обережно в губи, аж поки ранок не розбудить,
Заходим і пускаєм всюди, кардинально протилежні люди.

Хоч ми реально, кардинально протилежні люди
І дуже обережно в губи, аж поки ранок не розбудить,
Заходим і пускаєм всюди, кардинально протилежні люди...

Я наповню ванну літніми грозами,
Ми будем сидіти в ній і їсти морозиво,
Відкриваєм кран і залиєм квартиру,
І зробимо фотки, бо ніхто не повірить.

Я хочу тебе мати збоку,
Я хочу тебе, ти мій спокій,
Я хочу тебе все життя веселити,
Я хочу тебе не загубити.

Я застелю ліжко осіннім листям,
Я знаю містечко недалеко за містом,
Де не тягне мобільний, нема вай-фая,
Ніхто ніколи нам не помішає.

Я хочу тебе мити в душі,
Я хочу тебе дуже-дуже,
Я хочу тебе ще більше хотіти,
Я хочу тебе не загубити.